Слава ЗСУ!

Інший об’єкт. Дельта-Один передчував такий поворот. Події розгорталися стрімко. Судячи з усього, у кораблі контролера з’явилася ще одна пробоїна, і треба було щонайшвидше залатати її. Дельта-Один нагадав собі, що цієї пробоїни не трапилося б, якби вони зробили свою справу на льодовику як слід. Не залишалося сумнівів у тому, що зараз вони ліквідовують наслідки своєї ж помилки.

— У справу ще дехто втрутився, — повідомив контролер.

— Хто саме?

Контролер секунду помовчав, а потім назвав ім’я.

Троє військовиків спантеличено перезирнулися. Це ім’я вони знали дуже добре.

Недивно, що контролер вагався називати ім’я! Для операції, що спочатку планувалася як «безкровна», кількість жертв та їх статус стрімко зростали. Дельта-Один відчув, як напружуються всі його м’язи. Контролер готувався повідомити їм, як і де належить знищити новий об’єкт.

— Ставки значно зросли, — зазначив безбарвний голос, — слухайте уважно. Інструктую лише один раз.

89

А високо вгорі, над північною частиною штату Мен, «Гольфстрім-G4» мчав до Вашингтона. І на його борту Майкл Толланд і Коркі Марлінсон уважно слухали пояснення Рейчел Секстон стосовно підвищеного вмісту йонів водню в корі плавлення метеорита.

— НАСА має в розпорядженні приватний випробувальний полігон, який називається Плам-Брук-стейшн, — почала пояснення Рейчел, ледве вірячи у те, що їй доведеться про це розповідати. Вона не звикла поширювати секретну інформацію. Проте за даних обставин Толланд і Марлінсон мали право її знати. — Власне, Плам-Брук — це випробувальний майданчик для радикально нових систем двигунів, розроблених у лабораторіях НАСА. Років зо два тому мені довелося аналізувати матеріали щодо нової розробки, котру НАСА якраз випробовувала. Щось на кшталт двигуна розширеного циклу.

Коркі підозріло на неї поглянув.

— Двигуни розширеного циклу перебувають на стадії теоретичної розробки. На папері. Їх ще ніхто не випробовує на практиці. Це станеться не через одне десятиріччя.

Рейчел похитала головою.

— Вибач, Коркі. Але НАСА вже має прототипи. І випробовує їх.

— Що? — недовірливо вигукнув Марлінсон. — Ці двигуни працюють на рідкій суміші кисню і водню, яка замерзає в космосі, тому НАСА вони не цікавлять. Її представники стверджують, що навіть не намагатимуться будувати подібні двигуни доти, доки не розв’яжуть проблему із замерзанням палива.

— Вони вже розв’язали цю проблему. Позбавилися кисню і перетворили паливо на кашоподібну водневу суміш. Горить вона дуже потужно і дуже чисто. Це паливо — одне з претендентів на використання в силових установках, якщо НАСА посилатиме кораблі на Марс.

Коркі ця новина явно приголомшила.

— Цього не може бути.

— Може, — коротко відповіла Рейчел. — Я складала про це доповідь президенту. Мій бос став дибки, бо НАСА хотіла публічно заявити про водневе паливо як про великий успіх, а Пікерінг вимагав, щоб цю інформацію віднесли до розряду секретної.

— Але чому?

— Не має значення, — відмахнулася Рейчел, не збираючись розголошувати більше таємниць, ніж це необхідно.

Правда ж полягала в тому, що Пікерінг прагнув засекретити нову розробку в цілях національної безпеки, яка останнім часом викликала дедалі більшу тривогу. Мало хто про це знав, але причина полягала в бентежно стрімкому розвиткові китайських космічних технологій. Китайці якраз розробляли вбивчу систему запуску бойових ракет, яку збиралися продавати всім, хто більше заплатить. Більшість потенційних клієнтів були ворогами Сполучених Штатів. Наслідки для безпеки країни могли виявитися просто катастрофічними. Проте управління військово-космічної розвідки знало, що для своєї пускової установки Китай збирається використати застаріле паливо, і Пікерінг не збирався дарувати їм відомості про перспективніше пальне — водневу суміш, створену фахівцями НАСА.

— Отже, — збентежено мовив Толланд, — ти стверджуєш, що НАСА має в розпорядженні двигуни чистого горіння, що працюють на скрапленому водні?

Рейчел кивнула.

— Я не маю цифр, але вихлопні температури цих двигунів у декілька разів перевищують звичайні. І це змушує НАСА займатися розробкою нових матеріалів для сопла. — Вона помовчала. — Великий камінь, поміщений біля сопла такого двигуна, буде обпалений вихлопним потоком із підвищеним вмістом водню, розігрітим до небувалої температури. От і матимемо чудову кірку — точнісінько як на метеориті!

— Облиш! — сказав Коркі. — Ми повертаємося до теорії фальшивого метеорита?

Толланд раптово зацікавився.

— А взагалі це ідея. Виходить, кругляк треба підкласти під космічний корабель, який збирається злетіти!