Слава ЗСУ!

Вона побачила перед собою Вільяма Пікерінга.

Вільям Пікерінг стояв на палубі «Гої» і з жалем дивився на Рейчел Секстон. Вона ніколи не думала, що ця страшна пригода матиме таке завершення. Коли він рушив до неї, то побачив у очах своєї підлеглої небезпечну суміш емоцій.

Потрясіння через зраду, сум’яття і лють.

«Що ж, її можна зрозуміти, — подумав керівник військово-космічної розвідки. — Але вона багато чого не знає».

На мить Пікерінг пригадав власну доньку, Діану, і подумав про те, які емоції вона переживала перед смертю. Діана та Рейчел були жертвами тієї самої війни, війни, яку Пікерінг поклявся вести до скону. Інколи жертви цієї війни були випадковими.

— Рейчел, — мовив Пікерінг. — Ми й досі маємо можливість усе владнати. Мені багато чого треба пояснити.

Рейчел була приголомшена. Її майже нудило. Толланд націлив автомат у груди Пікерінгу. На його обличчі теж застигло здивування.

— Назад! — закричав він.

Пікерінг зупинився за п’ять футів від Рейчел.

— Ваш батько бере хабарі. Відкати од приватних космічних компаній. Він планує розформувати НАСА і відкрити космос для приватного сектору. Його треба зупинити. Це питання національної безпеки.

Рейчел поглянула на нього непроникними очима.

Пікерінг зітхнув.

— НАСА, попри всі свої недоліки, мусить залишатися державною організацією.

Невже вона не розуміє небезпеки? Приватизація призведе до того, що найкращі уми НАСА потоком хлинуть у приватний сектор. Мозковий трест припинить своє існування. Військові втратять доступ до технологій. Приватні компанії у гонитві за прибутками почнуть продавати патенти та ідеї НАСА всім, хто добряче заплатить. Будь-кому у світі!

Рейчел відповіла, і голос її тремтів:

— Ви підробили інформацію про метеорит і вбили безневинних людей… в ім’я національної безпеки?

— Ми не розраховували, що так станеться, — відповів Пікерінг. — План полягав у тому, щоб урятувати державне відомство. Він не передбачав убивства.

Пікерінг знав, що шахрайство з метеоритом, як і багато інших проектів спецслужб, стало породженням страху. Три роки тому, намагаючись поширити зону застосування гідрофонів розвідувального управління на глибоководні райони, щоб до них не змогли добратися ворожі агенти, Пікерінг очолив проект, у якому використовувалися розроблені в лабораторіях НАСА матеріали. Вони давали змогу створити неймовірно міцну субмарину, здатну транспортувати людей до найглибших районів океану — включно із Маріанською западиною.

Цей підводний човен, із принципово нових надміцних матеріалів, було спроектовано із застосуванням креслень, викрадених з комп’ютера одного каліфорнійського інженера на ім’я Грем Гоукс. Геніальний інженер плекав мрію: збудувати суперглибоководний апарат, який він назвав «Політ углиб-2». Та Гоукс мав проблеми з фінансуванням, а у Пікерінга був практично необмежений бюджет.

Використовуючи секретний підводний човен, Пікерінг таємно послав команду підводників, щоб прикріпити нові гідрофони до стінок Маріанської западини, куди не зміг би дістатися жоден супротивник. Однак під час буріння схилів западини підводники виявили геологічні структури, які ще ніколи не траплялися на очі науковцям. Ці породи містили також хондри та кілька скам’янілих решток. І ясна річ, через те що здатність військово-космічної розвідки занурюватися на такі глибини була інформацією секретною, ніхто про знахідки так і не дізнався.

І лише не так давно, знову ж таки під впливом страху, Пікерінг та його таємна команда наукових радників вирішили скористатися інформацією про унікальну геологію Маріанської западини, щоб урятувати НАСА. Перетворення породи з Маріанської западини на метеорит виявилося завданням напрочуд простим. За допомогою силової установки, що працювала на скрапленому водні, науковці Національного управління військово-космічної розвідки обвуглили камінь, надавши йому правдоподібної кори плавлення. А потім за допомогою транспортної субмарини спустилися під льодовиковий шельф Мілна і ввели камінь знизу в кригу. Коли шахта замерзла, камінь набув такого вигляду, наче він пролежав там триста років.

На жаль, як це часто трапляється, найграндіозніший з планів зазнав фіаско через найменшу випадковість. І вчора ретельно створена ілюзія розбилася об таку тривіальну дрібницю, як біолюмінесцентний планктон…

З кабіни «кайови», двигун якої працював на холостих обертах, Дельта-Один спостерігав за драмою, що розгорталася перед ним. Рейчел і Толланд вважали, що повністю контролюють ситуацію, і його смішила ця наївність. Автомат у руках Толланда був не корисніший за просту палку: навіть з такої відстані Дельта-Один завважив, що обойма порожня.