Слава ЗСУ!

Нарешті відірвавшись від палуби, «кайова» через свій виступаючий ніс та довгі лопаті рвонула не стільки вгору, скільки вперед, прямуючи з прискоренням до батискафа, немов гігантський шершень.

— Злітай! — несамовито волав Дельта-Один, повиснувши на штурвалі і шкодуючи, що не скинув раніше в океан півтонни ракет «хелфаєр», які тягнули машину донизу.

Лопаті мало не зачепили голову Дельта-Два і вершечок батискафа, але гелікоптер рухався надто швидко. І ніяк не міг оминути трос, на якому висів «Тритон».

Коли сталеві лопаті «кайови», що крутилися зі швидкістю 300 обертів на хвилину, вдарили об сталевий трос лебідки, здатний витримувати вагу 15 тонн, ніч вибухнула верескливим скреготом металу об метал. Цей звук міг викликати в уяві стороннього спостерігача картини епічних битв. З броньованої кабіни вертольота Дельта-Один побачив, що лопаті наскочили на трос глибоководного апарата, ніби газонокосарка, яка натрапила на невидиму в траві залізяку. Вибухнув сліпучий сніп іскор — і уламки лопатей розлетілися навсібіч. Дельта-Один відчув, як вертоліт гепнувся вниз, сильно вдарившись лижами об палубу. Він спробував хоч якось втримати машину під контролем, але, втративши лопаті, такої можливості вже не мав. Гелікоптер двічі підстрибнув похилою палубою, потім ковзнув і вдарився об поруччя. На якусь мить спецназівцю здалося, що поруччя витримає.

Але наступної миті він почув гучний тріск. Вертоліт перекинувся через край і полетів у океан.

А у «Тритоні» сиділа заціпеніла від страху Рейчел Секстон, втиснувшись спиною в сидіння. Батискаф шалено сіпнуло, коли лопаті гелікоптера зачепили трос і він намотався на них, але «Тритон» якось примудрився не впасти. Лопаті не торкнулися корпусу підводного апарата, але Рейчел знала, що трос сильно пошкоджено. Усе, про що вона думала цієї миті, — це якомога швидше вибратися з батискафа. Скривавлений військовик, затиснутий механічними «руками», і досі дивився на неї безумним поглядом. Його сильно поранили уламки лопатей. А позаду нього Рейчел побачила Пікерінга, який висів на похилій палубі, тримаючись за якусь планку.

А де ж Майкл? Його ніде не було видно. Та паніка тривала лише якусь мить, бо її витіснив новий жах: у неї над головою пошкоджений трос «Тритона» видав звук, схожий на удар батога, — то рвалося його плетиво. Раптом почувся гучний тріск, і Рейчел збагнула, що трос не витримав.

Батискаф полетів униз, і Рейчел на мить відчула стан невагомості: палуба зникла над головою, повз вікно пронеслися місточки нижньої частини судна. Військовик, стиснутий пазурами, побілів од страху, витріщившись на Рейчел безумними очима. Але батискаф летів униз.

І це падіння здавалося безкінечним.

Коли «Тритон» шубовснув у воду під судном, Рейчел сильно ударилася об сидіння. Її хребет боляче стиснуло, а освітлений ліхтарями океан зімкнувся у неї над головою. У Рейчел аж памороки забило, коли глибоководний апарат спочатку уповільнився і зупинився під водою, а потім різко вискочив на поверхню і затанцював на хвилях, наче поплавець. Акули з’явилися миттєво. Заклякнувши од страху, Рейчел влипла в сидіння і спостерігала жорстоке видовище, що розгорталося лише за кілька футів від неї.

Дельта-Два відчув, як довгаста голова акули довбонула його з неймовірною силою. Гострі як бритва зуби впилися в його праву руку, прокусили плоть і вчепилися намертво в кістку. Спопеляючий спалах страшного болю пронизав мозок Дельта-Два, коли акула, несамовито звиваючись і мотаючи головою, вирвала його руку з суглоба. Потім на нього накинулися й решта акул, їхні зуби-ножі рвали його на шматки, і військовик у воді не мав змоги кричати в нестерпній агонії. Останнє, що він побачив, — це схожий на півмісяць рот, що розкрився, погойдуючись із боку в бік, а потім зубаста паща зімкнулася у нього на голові.

І світ померкнув.

Нарешті гепання молотоподібних голів об скляний купол «Тритона» вщухло. Рейчел розплющила очі. Чоловік, що висів перед нею, зник. Вода, що омивала скло, була рожевою від крові.

Шокована Рейчел скоцюрбилася на сидінні, притиснувши коліна до грудей. Вона відчула, як рухається батискаф. Його несло течією, дряпаючи об нижню палубу «Гої». Вона відчула також, що рухається ще в одному напрямку — униз.

Ззовні дедалі гучніше чулося булькотіння — то вода заповнювала баластні баки. Океан поволі, дюйм за дюймом, поглинав її.

Я тону!

Хвиля страху штовхнула Рейчел, і вона рвучко підхопилася. Простягнувши руки догори, вона вчепилася в люк. Якщо вона зараз вибереться на спину «Тритона», то ще встигне перескочити на нижню палубу «Гої». Рейчел була від неї на відстані кількох футів.