Слава ЗСУ!

— Стривайте! — вигукнув Герні, піднімаючи руки так, неначе здається в полон. — Хіба я щось казав про публічність?

Рейчел на мить замовкла.

— Мені здалося, що ви хотіли, аби я вийшла разом із керівником НАСА сьогодні на прес-конференцію о восьмій годині.

У навушниках забубонів гучний сміх Герні.

— Рейчел, чому ви так погано про мене думаєте? Невже ви й справді гадаєте, що я здатен просити вас загнати ніж у спину рідному батьку перед мільйонами телеглядачів?

— Але ж ви сказали…

— І невже ви гадали, що я дозволю керівникові НАСА ділити славу відкриття з донькою його головного ворога? Я не намагаюся викрутитися, Рейчел, але сьогоднішня прес-конференція — це наукова презентація. Не думаю, що ваші знання в області метеоритів, скам’янілих решток і структури льоду нададуть достовірності цій презентації.

Рейчел відчула, як у неї спалахнули щоки.

— Але ж тоді… Тоді про яку підтримку йдеться?

— Про підтримку, більш доречну у вашій ситуації.

— Не зрозуміла?

— Ви — моя зв’язківка. Ви проінструктуєте мій персонал з питань загальнонаціональної ваги.

— Ви хочете, щоб я підтримала це відкриття перед апаратом Білого дому?

З обличчя Герні й досі не сходив іронічний вираз, спричинений її нерозумінням.

— Так. Скептицизм, з яким я зіштовхуюся поза межами Білого дому, — це ніщо в порівнянні тим, який я відчуваю серед членів мого персоналу. Довіра до мене всередині Білого дому кульгає. Моя команда почала умовляти мене скоротити витрати на НАСА. Я ігнорував ці прохання, а це було рівнозначно політичному самогубству.

— До сьогоднішнього дня.

— Саме так. Як ми вже говорили сьогодні вранці, час оприлюднення цього відкриття видасться підозрілим для декотрих цинічних політиків, а саме цинічними політиками і є члени моєї команди в даний момент. Тому, коли вони вперше почують цю інформацію, я хочу, щоб вона виходила…

— А хіба ви не розповідали працівникам Білого дому про метеорит?

— Тільки кільком головним радникам. Тримати метеорит у секреті було моїм найголовнішим завданням.

Рейчел отетеріла. Недивно, що його очікує бунт на кораблі.

— Але це не моя компетенція. Метеорит навряд чи може належати до секретної інформації, яку я аналізую.

— Хоча це й не стосується царини ваших традиційних обов’язків, відомості про відкриття безперечно мають стосунок до вашої роботи: це складна і надзвичайно важлива інформація, яку слід проаналізувати з урахуванням потенційних політичних наслідків.

— Я ж не спеціаліст з метеоритів, пане президент. Може, вам краще попрохати керівника НАСА, щоб він провів цей брифінг?

— Жартуєте? Тут усі ненавидять його. Для мого персоналу Екстром — усе одно що шахрай, який торгує фальшивими зіллями, негідник, який продовжує заманювати мене то в одну фінансову халепу, то в іншу.

Рейчел збагнула, що президент має рацію.

— А як стосовно Коркі Марлінсона? Лауреата премії з астрофізики? До нього довіри буде значно більше, ніж до мене.

— Рейчел, мій персонал складається з політиків, а не з науковців. Ви, напевне, вже встигли познайомитися з доктором Марлінсоном. Я вважаю його надзвичайно талановитим хлопцем, але якщо я напущу його на своїх лівацьких хитромудрих інтелектуалів, то для мене в результаті це буде все одно, що врізатися на нічній дорозі у стадо розлючених лосів. Мені потрібна людина надійна й перевірена. Саме ви і є такою людиною, Рейчел. Мій персонал знає, як ви працюєте, і, враховуючи ваші кревні зв’язки, в очах членів моєї команди ви будете максимально неупередженим фахівцем.

Рейчел відчула, як її оповивають чари президентської харизми.

— Нарешті ви зізналися, що той факт, що я донька опонента, має хоч якийсь стосунок до вашого прохання.

Президент винувато посміхнувся.

— Звісно, що має. Але, як ви розумієте, моя команда так чи інакше отримає інструктаж — незалежно від вашого рішення. Ви, Рейчел, образно кажучи, не шайба, а лід. Через специфіку своєї роботи ви — найбільш підходяща кандидатура для такого інструктажу. До того ж, за збігом обставин, пряма родичка чоловіка, який хоче перешкодити тому, щоб мій персонал залишився при роботі в Білому домі і на другий термін. Тому вам довірятимуть саме з цих двох причин.

— Вам слід було працювати торговельним агентом.

— Так, моя робота, фактично, мало чим відрізняється від роботи торговельного агента. Як і те, чим займається ваш батько. І тому хочу саме зараз укласти з вами угоду — просто так, заради цікавості.

Президент скинув окуляри і поглянув Рейчел просто у вічі. Вона відчула в його погляді ту внутрішню силу, яка була притаманна її батьку.