Слава ЗСУ!

«Вони можуть підозрювати, — подумала Габріель, — але вони не мають доказів».

Тенч загасила цигарку в попільниці.

— Міс Еш, знаєте ви чи ні, але ви потрапили в самісінький центр битви, що точиться у Вашингтоні за лаштунками починаючи з 1996 року.

Такого повороту Габріель не очікувала.

— Прошу?

Радниця закурила ще одну цигарку. Тонкі, як нитки, губи стиснули її кільцем, і кінчик цигарки зажеврів червоним вогником.

— Що вам відомо про законопроект під назвою «Про сприяння комерціалізації космічного простору»?

Габріель ніколи про нього не чула і тому розгублено знизала плечима.

— Невже не знаєте? — єхидно перепитала Тенч. — Це мене дивує. Враховуючи платформу, з якою йде на вибори ваш кандидат. Цей законопроект запропонував 1996 року сенатор Вокер. Якщо стисло, ось його зміст: після висадки людини на Місяць НАСА більше не спромоглася ні на що путнє. І тому в законопроекті пропонується приватизувати НАСА і негайно дорого продати активи приватним космічним компаніям, дозволивши системі вільного ринку ефективніше досліджувати космос, щоб таким чином зняти з платників податків тягар фінансування НАСА.

Габріель колись чула про плани приватизації НАСА, але не знала, що ці плани навіть набули вигляду офіційного законопроекту.

— Цей законопроект про комерціалізацію, — продовжила Тенч, — уже чотири рази пропонувався на розгляд конгресу. Він схожий на ті, згідно з якими було приватизовано державну галузь із видобутку урану. І всі чотири рази конгрес ухвалював цей законопроект. На щастя, усі чотири рази Білий дім накладав на нього вето. Захарію Герні довелося ветувати його аж двічі.

— На що ви натякаєте?

— Якщо сенатор Секстон стане президентом, то неодмінно підтримає цей законопроект. Я маю підстави вважати, що Секстон безжально і не змигнувши оком продасть активи НАСА зацікавленим комерційним структурам за першої ж нагоди. Коротше кажучи, ваш кандидат підтримає приватизацію космічної агенції замість утримувати її на гроші платників податків.

— Наскільки мені відомо, сенатор ніколи публічно не висловлювався щодо планів приватизації агенції й того чи іншого відповідного законопроекту.

— Дійсно так. Одначе, знаючи його політичні погляди, я припускаю, що він би підтримав такий законопроект.

— Зазвичай приватні структури працюють ефективніше за державні.

— Цю вашу відповідь я потрактую як підтвердження моїх слів. Приватизація НАСА — це насправді жахлива ідея, і є багато причин, чому кожна адміністрація в Білому домі блокувала цей законопроект відтоді, як він потрапив до конгресу.

— Мені вже доводилося чути аргументи проти приватизації космосу, — зазначила Габріель, — і я добре розумію вашу тривогу.

— Та невже? — нахилилася до неї Тенч. — А які саме аргументи доводилося вам чути?

Габріель збентежено завовтузилася у кріслі.

— Зазвичай це стандартні, суто абстрактні побоювання, що коли ми приватизуємо НАСА, то нинішнє прагнення до нових наукових відкриттів зміниться на прагнення отримати прибуток за рахунок тих чи інших комерційних проектів.

— Це дійсно так. Космічна наука одразу ж помре. І замість витрачати кошти на дослідження нашого Всесвіту, приватні космічні компанії будуть виснажувати астероїди, безжально видобуваючи з них корисні копалини, будуватимуть космічні готелі для туристів і надаватимуть послуги з запуску комерційних супутників. Навіщо приватним компаніям Перейматися вивченням походження нашого Всесвіту, якщо на вкладені мільярди вони не отримають ані цента прибутку?

— А чому ви впевнені, що не перейматимуться? — спробувала заперечити Габріель. — Адже можна буде створити, наприклад, Національний фонд космічних досліджень, який фінансуватиме виключно наукові космічні програми.

— Ми вже маємо таку систему. І вона називається НАСА.

Габріель замовкла.

— До того ж, — продовжила Тенч, — відмова від наукових досліджень на догоду наживі — це лише побічна проблема. І дуже незначна в порівнянні з тим хаосом, який запанує, якщо дати приватним компаніям хазяйнувати в космосі на власний розсуд. Якщо ми так зробимо, то знову матимемо Дикий Захід, тільки цього разу — в космосі. Ми знову матимемо натовпи переселенців-піонерів, що заявлятимуть права на ділянки на Місяці та на астероїдах, а потім захищатимуть ці права силою. Я вже чула пропозиції компаній розміщувати у космосі гігантську неонову рекламу. Я вже бачила клопотання стосовно створення космічних готелів та туристичних атракціонів, де запропоновано викидати відходи в космічний простір. І ці купи сміття обертатимуться на земній орбіті або мандруватимуть у відкритому космосі. А буквально вчора я навіть прочитала, що одна компанія пропонує перетворити космос на такий собі мавзолей, запускаючи в нього домовини з небіжчиками. Класно, еге ж? Уявіть собі, що який-небудь супутник зв’язку налітає у космосі на домовину. А минулого тижня до мого кабінету завітав один мільярдер, голова ради директорів великої корпорації. Знаєте, про що він клопотався? Про те, щоб притягнути ближче до Землі астероїд для видобутку мінералів. Довелося нагадати цьому типові, що, коли підтягнути астероїд до Землі, це може призвести до катастрофи глобальних масштабів! Можу запевнити вас, міс Еш, що у разі ухвалення цього законопроекту серед натовпу підприємців, які ринуться освоювати космічний простір, не буде науковців-ракетників. То будуть спритні ділки з тугими кишенями та порожніми головами.