Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— Розумний хід, нічого не скажеш, — кивнула Сюзанна.

Стретмор помовчав, а потім мовив:

— Кілька разів Танкадо публічно називав свого напарника на ім’я. Він звав його Північна Дакота.

— Північна Дакота? Це, мабуть, якийсь псевдонім.

— Так, але я, про всяк випадок, проглянув Інтернет, використовуючи вираз «Північна Дакота» як пошукову фразу. Я не сподівався хоч щось знайти, але виявилося, що то — адреса електронної пошти. — Стретмор зробив паузу. — Звісно, я припустив, що це не та Дакота, яку ми шукали, але я таки перевірив ту адресу — про всяк випадок. Уявіть, як я був шокований, коли виявив, що поштова скринька на тій адресі повна-повнісінька і-мейлів від Енсея Танкадо. — Стретмор вигнув брови. — А його повідомлення повнилися згадками про «Цифрову фортецю» й наміри Танкадо шантажувати АНБ.

Сюзанна скептично поглянула на боса. Невже він так легко дозволив себе обдурити?

— Командире, — заперечила вона. — Танкадо добре знав, що АНБ у змозі витягти і-мейл з Інтернету, тож ніколи не став би посилати секретну інформацію електронною поштою. Це пастка. Енсей Танкадо навмисне підсунув вам Північну Дакоту. Він знав, що ви шукатимете. Яку б інформацію він не посилав, він робив це для того, щоб ви її знайшли. Це фальшивий слід.

— Маєте гарну інтуїцію, — відказав Стретмор, — але навіть вона зрадила вам. Я не знайшов нічого на ім’я Північна Дакота, тому переінакшив пошукову фразу. Адреса, яку мені вдалося знайти, мала дещо змінений вигляд: не NORTH DAKOTA, a NDAKOTA.

Сюзанна із сумнівом похитала головою.

— Перевіряти комбінації — це стандартний прийом. Танкадо знав, що ви ним скористаєтеся й шукатимете, аж поки не знайдете якусь варіацію. NDAKOTA — надто легкий різновид.

— Можливо, — погодився Стретмор, записуючи щось на клаптику паперу й подаючи його Сюзанні. — Ось погляньте на це.

Сюзанна прочитала напис. І відразу ж збагнула хід думок боса. На папері виднілася електронна адреса Північної Дакоти:

NDAKOTA@ara.anon.org

Саме літери ARA впали в око Сюзанні. ARA означало American Remailers Anonymous — загальновідомий анонімний сервер.

Анонімні сервери мали популярність серед тих користувачів Інтернету, що хотіли зберегти в таємниці свої дані. За певну плату ці компанії-посередники в процесі пересилання повідомлень захищали конфіденційність відправників електронної пошти. То було як номерний поштовий ящик — його власник мав змогу посилати й отримувати пошту, не оприлюднюючи свого імені та адреси. Компанія, що обслуговувала сервери, отримувала електронні повідомлення, адресовані псевдонімам, а потім пересилала їх на справжню адресу клієнта. Контракт зобов’язував таку компанію ні за яких умов не оприлюднювати особу та адресу реальних користувачів.

— Це не доказ, — мовив Стретмор, — але згоден — це досить підозріло.

Сюзанна кивнула, несподівано відчувши більшу довіру до аргументів боса.

— Отже, ви хочете сказати, що Танкадо не надто переймався тим, що хтось шукатиме Північну Дакоту, бо особисті дані цього типа і його адреса захищені анонімним сервером?

— Саме це я і хочу сказати.

Сюзанна помовчала, подумки перебираючи можливі варіанти.

— ARA обслуговує головним чином електронні адреси у Сполучених Штатах. Гадаєте, що ця Північна Дакота десь неподалік?

Стретмор стенув плечима.

— Може, і так. Працюючи з американським напарником, Танкадо мав змогу тримати два паролі по різні боки Тихого океану. Якщо він зробив так навмисне, це досить розумний крок.

Сюзанна замислилася. Вона мала сумнів, що Танкадо наважився б передати пароль будь-кому, окрім дуже близького друга, а Енсей Танкадо, наскільки їй було відомо, мало з ким приятелював у Сполучених Штатах.

— Північна Дакота, — задумливо мовила вона, і її тренований інтелект шифрувальника почав швидко перебирати можливі значення цього псевдо. — А про що йдеться в його електронних повідомленнях, адресованих Енсею Танкадо?

— Навіть гадки не маю. COMINT перехопив лише вихідні і-мейли Танкадо. Наразі все, що ми маємо про Північну Дакоту, — це його анонімну адресу.

Сюзанна знову замислилася, а потім спитала:

— А чи не може бути, що це трюк?

Стретмор здивовано звів брови.

— Який іще трюк?

— Танкадо міг посилати фальшиві повідомлення на підставну адресу, сподіваючись, що ми про неї довідаємося. Якщо переконати нас у тому, що він перестрахувався, то можна й не ділитися ні з ким паролем. Цілком можливо, що він працював сам-один.

Стретмор розсміявся.

Попередня
-= 21 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!