Слава ЗСУ!

Твій початок

З чого починаєшся ти? І питатися мені довго, поки не прощатимусь з тобою. Потім, без тебе, шукаючи тебе, знайду твій початок. А поки нема тебе, скажу, що починаєшся ти зранку. Починаєшся з одинокого холодного ранку серед великої ковдри на безмежному ліжку. Починаєшся з пошуку тепла і грудей, які дихають поривами, пульсуючи в такт одинокому годиннику. Починаєшся з ранкової затяжної мелодії. Я не знаю, мелодія обов’язково має бути затяжна, не енергійна, а ніжна, тягуча, як згадка про ніч з тобою. Вона, як іронія над буднями. Нещасні дні з нещасливими людьми минають нас і обходять здалеку, їм невтямки, нікому невтямки, які ми вірні. Ми вірні самі собі. Ми вірні самі собі?

Починаєшся ти з пошуку завчених колись давно слів. Тисячі разів завчених, але невимовних, німих, якщо хочеш, безмовних. Мені їх не мовити. А отже щось між нами не до кінця. І це добре. Не дивись в мене по вінця, а то я, раптом розіллюся, або ще гірше, виплескаюся дрібними краплями.

Починаєшся ти з бажання ночі, з жаги темряви. Задушливої темряви, втрачених вечорів, марних світанків. Починаєшся ти з обману. Починаєшся ти з брехні, як сам ранок. Розказує, обіцяє найкращий день. А бреше.. Бреше ж...

І в тому твій початок, чого нема в магазинах, на вулиці, в метро... І нема його в словах і речах, нема в книгах і виставах. Нема його ніде. І шукати його - марна справа, невдячна, вічна робота. І не хочу її я найбільше. Ти - без початку. Тому тебе нема СПОЧАТКУ! Є тільки ти без початку і без кінця. Як ціла планета, на якій можна жити ціле життя, хоча для тебе це може бути всього лиш мить.