Слава ЗСУ!

Остап Вишня

У ніч під Новий рік

І

В одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна пригода...

У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа!

Був сторож, i як язиком його злизало.

У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв...

Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять.

Сторожi мiж собою живуть тихо, мирно, у згодi та злагодi.

Вони собi сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi йдуть...

Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, - то боже борони!

Хiба як у пiдкидного грають, та хтось не ту масть пiдкине. Але це буває дуже рiдко, бо грають вони у пiдкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такi спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без карт грають, а так - на мигах.

Отже, й сваритися нема причин.

Буває iнодi, що стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять: стережуть тодi один одного, щоб прогулiв не було.

Одне слово, - хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим стажем.

Троє з них уже в похилiм вiцi, старенькi, а решта - нiчого, у доброму ще здоров'ї, i як не грають пiд коморою у пiдкидного, тодi борються-"навхрест" або "пiд силки", а як боротись не хочеться, тодi йдуть на товарно-молочну ферму:

- Ану, хто бугая пiднiме?

Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв на вагу, але характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки стогне.

Одному не вдалося ще пiдняти, а вдвох уже пiднiмають.

Тiльки крекчуть, як пiднiмають.

Оленка Кленова, найкраща в колгоспi ланкова i найгострiша на язик комсомолка, кинула якось на засiданнi правлiння:

- Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка СРСР" нам виграють! Досить уже їм бугая пiднiмати!

Сторожi образились та на Оленку:

- Ти не дуже базiкай! Що ми сторожi, то нiчого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!

I так за дiвчину взялися, що якби не парторг iз комсоргом, то, дивись би, й той... i ланку б одiбрали!

А так, взагалi, що раз кажемо, сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi, просто таки незамiнимi.

I от одного з них пiд Новий рiк щось узяло й ухопило.

Дiло було, -  розповiдають, -  так.

Пiд Новий рiк сторожi вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року, бо нiхто до 12-ої години в колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та й злодiї у цю нiч теж Новий рiк зустрiчають, так що можна не хвилюватися.

Зустрiли Новий рiк i вийшли сторожувати.

Цю нiч не грали в пiдкидного, не боролися та й бугая не пiднiмали, бо було важкувато. Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати.

І от другого дня дружина одного з сторожiв зчинила гвалт:

- Нема чоловiка!

Сюди-туди - нема! Уже й вечiр - нема! Подзвонили до району, викликали з мiлiцiї собаку-шукача Трефа, а воно тої ночi йшов снiг, слiди поприкидало. Треф побiгав по дворах, пiдбiг до колгоспної комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сiна, пiдбiг до стогу i почав одгрiбати сiно. Грiб, грiб i вигрiб свинячий окiст. Всi тiльки:

- Тю!

А комiрник потихеньку:

- Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була, приснула:

- Дивись! I колоте, а в сiно заривається! Сказано, свиня!

- То воно з морозу, -  посмiхнувся мiлiцiонер.

II

Крадiжка в колгоспi сторожа справила     на всiх гнiтюче враження.

Дружина весь час плаче, родичi й сусiди сумують.

Сторожi ходять хмарою:

- Не вберегли!

Скликали екстрене засiдання правлiння, де ухвалили подвоїти штат колгоспних сторожiв, щоб один штат сторожував колгоспне добро, а другий штат, щоб сторожував перший штат.

- Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого колгоспника.

- Скiльки в колгоспi сторожiв? - вiн запитав.

- Вiсiмнадцять!

- Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є кого красти!

- А що робити, щоб у колгоспi сторожiв не крали?

- Єдний спосiб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! - посовiтував мудрий колгоспник. -  Голову колгоспу!

- Що ж йому сторожувати? - ми до нього.

- Колгоспнi трудоднi! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Нiхто тодi в нього сторожа не вкраде!

1950