Слава ЗСУ!

- Якщо після кожних трьох реплік робити перерву, то ми і до наступного нового року не знімемо цей фільм, - сказала Ельзара.

- Так дійсно, навіщо перерва, ніхто не втомився!!! - погодились усі із новим лідером.

- Кому підправити грим? - запитала Іванна.

- А де другий звукорежисер? - запитав директор.

- Скажіть костюмеру, щоб дав костюми Абраїса і Тренга...

Адріан стояв біля вікна. Йому не потрібно було гримуватися, бо по сценарію він нібито помер, а принцеса повинна зцілити його аж у шостому акті. Зцілити і ... поцілувати. Цікаво, як вона з усією своєю гордістю і непокірністю цілуватиме його. Адріан засміявся сам до себе. Він подивився на знімальний майданчик, де вже ніхто не слухав Дору. Ельзара Баталова усе змінила... і знімальний майданчик... і фільм... і почуття Адріана.

Манєк відкрив очі. Надворі вже було темно. Останнє, що він пам’ятав, це те, що сідав у машину, а як приїхав і опинився у своєму кабінеті, він вже не знав.

Раптом полковник згадав, що жінка щось поклала йому у кишеню. Перевіривши усі свої кишені і впевнившись в тому, що вони пусті, Манєк засміявся. В цей момент зайшов Шланг.

- О полковнику, ви прокинулись. Вам стало погано, і ми з офіцером затягли вас у кабінет.

- Дякую, - сказав Манєк.

- Ось справа тих двох убитих братів, генерал хоче, щоб ви власноруч передивились.

- Завтра передивлюсь, - сказав полковник, відкинувши документи в сторону. - Пам’ятаєш, жінка ніби щось поклала мені у кишеню?

- Ну-ну і що? - зацікавлено запитав Шланг.

- Нічого, - засміявся Манєк. - Вона обікрала мене. Ти уявляєш, п’яничка обікрала полковника. Навіть, смішно говорити. А я всі кишені в сорочці перевірив - там нічого немає.

- Дивно, мені здавалося, вона клала вам щось у куртку, - засміявся слідчий. - Ну добре, читайте свої записочки, а я додому...