Слава ЗСУ!

Чомусь вона стала так близько, що Адріан відчув її всім тілом. Він подивився на Ельзару, так хотілося, щоб поруч стояла вона.

Іванна спокійно розплела все, що вже встиг наплести Адріан і заново почала зав’язувати.

- Ти носиш хрестик? – здивовано запитала вона, поправляючи Адріанові комір. – Ти віриш у Бога?

- Як тобі сказати. Мабуть, що ні! А ти? – сміючись, перепитав Адріан.

- Звісно! Звісно, що вірю! – захоплено відповіла Іванна. - Господь прийшов, щоб встановити на землі справедливість. Він послав свого єдиного сина, щоб встановити цю справедливість. А я – за СПРАВЕДЛИВІСТЬ! Зло має бути покаране, а добро - нагороджено! Це дивіз мого життя! Біблія учить нас, що Ісус живе у кожному з нас, а тому ми маємо діяти по совісті і завжди боротися з будь-якими проявами зла.

- Неймовірно! – промовив Адріан.

Він повернувся навколо.

- А ти, Ельзаро, що ти думаєш з цього приводу?

- З приводу Біблії? – Ельзара задумалась. – Я думаю, що насправді такого бути не може. Це все суцільна брехня! І не варто на ній так зациклюватись. У Біблії ще менше доказів, ніж у теорії Дарвіна, в яку я, до речі, теж не вірю. Але якщо в перетворенні мавпи на людину є хоч якісь логічні переходи, то в Біблії немає, навіть, найменшого натяку на логіку.

- А я, наприклад, вважаю…, - голосно промовив Адріан.

- Насправді, мені байдуже, що ти вважаєш, - гордо перебила його Ельзара.

Вона встала з крісла і направилася до дзеркала.

Адріан сумно дивився їй в слід.

- Що ти вважаєш? – посміхаючись, запитала Іванна.

- Я вважаю... Мабуть, я згоден з Ельзарою!

- Слухайте! – крикнула Ядвіга. – А де Дракон?

Всі озирнулися навколо. Дійсно, Дракона весь цей час з ними не було.

- А-а-а, він телефонував, - раптом невпевнено промовила Іванна. – Сюди, в гримерну. Хвилин двадцять назад. Сказав... Сказав... Що його...