Слава ЗСУ!

- Я просто вражена! Адріане, я хочу тобі щось пояснити. Є книги вічні, безсмертні, масштабні... Саме до таких відноситься Біблія. А є просто книги... До таких відносяться романи, детективи – всі інші книжки. Як можна порівнювати вічну книгу з простою фантастикою?

- Та годі вже, - раптом крикнув Адріан і піднявся зі свого стільця. – Мені це набридло! Що ти хочеш усім довести, який я дурень. Біблія – вічна книга? Та ти ж сама тільки-но в гримерній казала, що в ній немає жодної логічної сторінки. Ти ж казала, що не віриш в Бога!

- Так, те що треба, - похитав головою директор першого каналу. – Невеличкий скандал не завадить.

- А я не кажу, що вірю в Бога, - спокійно відповіла Ельзара. – І в Біблію я теж не вірю. Але суть не в тому, чи відбулися біблійні події насправді чи вони були вигадані людьми. Не від того, чи історична це книга чи вигадана, залежить її глибина. Ні. Просто люди перестали її розуміти, люди перестали її осмислювати, люди більше не вміють читати. Вони перегортають сторінку за сторінкою, проходять очима усі рядки, але не читають. Читати – це означає розуміти, осмислювати, аналізувати, і після кожної сторінки ставати хоч на сходинку розумнішим. Я не вірю в Біблію, але я знаю, що це Велика книга! Це книга великого розуму. Це книга великої зради! Це книга про те, як хитра, мудра Людина вирішила згуртувати свій народ, але зробити це не шляхом війни, а шляхом віри. Він хотів розтлумачити їм слова добро, справедливість, вміння прощати. А що отримав натомість. Засліплені жагою влади, царі вирішили позбутися Його неймовірного розуму. Його розп’яли його ж учні... Ось що зрозуміла я з цієї книги. А всі інші... Всі інші лише передивлялись Його надприродні сили, вважаючи Його Богом, пишалися тим, що Він воскрес. А суть не в тому, що Він воскрес. Суть в тому, що Його розп’яли. Це велика Людина, бо будучи настільки відданим своїм ідеям, Він зміг відстояти їх до останнього, зміг померти за них.

Ельзара подивилася навколо, вдивляючись кожному в очі.