Слава ЗСУ!

- Ти знаєш, хто убивця? - пролунав голос звисока.

- Ні, - тихо відповіла дівчина і трохи пізніше додала, - я не знаю, хто убивця.

Дракон голосно засміявся.

- То дочитай книгу до кінця...

- А що в кінці? Хто убивця? – благаюче запитала Ауріка.

Але полум’я вогню почало згасати. Вогню ставало все менше і менше, а Дракона все важче можна було помітити в темно-сірому густому стовпі диму.

Ауріка вже ладна була бігти за ним.

- Скажи мені, благаю, не йди, - кричала Ауріка.

Але у відповідь лише почулося відлуння попередньої фрази „Дочитай книгу до кінця”.

Ауріка відкрила очі. Одразу зникли нічні кошмари, які вже чомусь не здавалися такими страшними. Дівчина знала, що це лише її безмежна уява, і відповідь треба шукати у собі. Вона знову закрила очі, та більше не побачила ані моря, ані вогню, ані Дракона. І лише сильний запах диму нагадував їй про нічні жахи.

Ауріка піднялася з ліжка і вийшла з кімнати. В коридорі густим туманом стояв дим. Дівчина направилась на кухню.

- Тато, з тобою все в порядку?

Тато посміхнувся.

- Раз у житті хотів сам приготувати сніданок, і все зіпсував.

Ельзара відчинила двері у гримерну. Всі, як один, затихли.

- Чого повитріщалися? – не зрозуміла актриса.

- Та ні, нічого, - відповів Смол. – А як у тебе справи?

- Добре, дякую...

- А чому ти так рано вчора пішла? – ніби ненавмисно, запитав Смол.

- Просто я домовилась зустрітися з Марком об одинадцятій. Якби не пішла, то запізнилася б, - спокійно пояснила Ельзара. – А що, я пропустила щось важливе?

- Ні, ні, - покачав головою Смол. – Просто я злякався, що ти образилась на мої слова.

Ельзара засміялась.

- Ну, якби я тебе слухала, то, може б, і образилась...

Арсен подивився на Ельзару.