Слава ЗСУ!

Дора уважно подивилася на Арсена.

- Мабуть, зарплати в цьому місяці не буде.

- Як це не буде?

- А як же ми житимемо? На що?

- Претензії не до мене, - спокійно промовила Дора. - Спонсор не хоче давати нам гроші, здається, у нього якісь проблеми зі сценаристом.

Всі уважно подивилися на Едуарда, а він нахилив голову над своїм блискучим сценарієм.

Шланг повернувся із чашкою кави.

- Мабуть, ти правий, - почав полковник, - напевно, ми просто намагаємось виправдати себе.

Манєк подивився на Жанну, сподіваючись, що вона теж вибачиться за свої хибні думки, але жінка так пильно дивилася у вікно кав’ярні, що полковник вирішив, що чекати від неї розумної думки не варто.

- Отож будемо шукати убивцю і думати, хто...

- Дивіться, дивіться!

Ці слова експерт крикнула так голосно, що всі, хто сиділи у кав’ярні уважно подивилися на старого двірника, який спокійно збирав сміття великою лопатою.

- Жанно, - заспокоїв її полковник, - ми говорили, що можливо то двірник. Але не обов’язково ототожнювати кожного прибиральника з убивцею.

- Ні, ні, - тихо сказав Шланг, - це він. Подивись на його лопату.

Полковник прищурився. Дійсно, на дерев’яній ручці були засохлі плями крові, а низ лопати був трошки погнутим, так, ніби лопату об щось дуже довго били.

- Викликай підмогу, - нарешті збагнувши, що робити, крикнув Жанні полковник.

Сам він разом із Шлангом вибіг на вулицю.

- Вас затримано! За умисне вбивство першого ступеня! - гордо крикнув полковник, помітивши, що журналісти вже тут як тут.

Мабуть, вони слідкували за полковником, але це і на краще.

- Шланг, тримай знаряддя вбивства!

- Яке знаряддя вбивства? - кричав дідок. - Віддайте мою лопату!

За хвилину службова машина вже везла двірника разом з його лопатою у відділок.