Слава ЗСУ!

Адріан піднявся на четвертий поверх і викликав таксі. Спускаючись вниз, він зустрів Дору.

- Не забудь, завтра на восьму ранку.

- Добре, не забуду, - засміявся Адріан. - І Луїзі нагадаю.

- Що це означає? - різко запитала Дора.

- Те і означає, що без Луїзи я тут не гратиму.

- Не хвилюйся, і тобі заміну знайдемо - "ніжним" голоском з‘єхидничала режисер.

Адріан засміявся.

- Звісно, знайдете, пані режисер. Але якщо я піду з театру, то за мною піде наш сценарист Едуард Демидов, який звісно забере свій блискучий сценарій. Отож можете шукати заміну нам обом.

Щодо Луїзи, то вона теж не дуже влаштовувала сценариста своєю грою. Але вона мала саме таку зовнішність, яка була описана в блискучому сценарії. До того ж Едуарда тішило те, що Луїза захоплювалась його творами. Вона по декілька разів просила у нього то один, то інший його роман, і кожного разу плакала, коли хтось помирав. Тому сценарист просто змирився з тим, що нікого кращого на роль принцеси він не знайде. Можливо, якби йому запропонували іншу актрису, то він би погодився, але якби дізнався, що Адріан відмовився грати, то обов’язково забрав би свій блискучий сценарій.

Саме тому після розмови з Адріаном Дора стояла посеред сходів і не могла поворухнутись. В її голові перемішались тисячі думок, і жодну з них вона не могла вимовити в той момент. Вона завжди вважала, що Адріану подобається саме вона, а насправді...

- От недоумок! - нарешті крикнула вона йому вслід, та Адріан уже не чув її .

Він швидко біг сходами вниз до своєї коханої.

Червона машина приїхала в якийсь ліс і зупинилась. Шестеро чоловіків вийшли з машини.

- Хлопці, що будемо курити? - запитав один.

- А що, ти можеш нам щось запропонувати?

Всі засміялися.