Слава ЗСУ!

- Яку казку, Арсене! – раптом крикнув Адріан. Всі злякано подивилися на нього. – Арсене, ти себе послухай. Як ти можеш так говорити? Невже ти так нічого і не зрозумів з блискучого сценарію?

Адріан розчаровано подивився у вікно.

- Може, кохання тобі теж здається казкою? Може, те, що людина віддає своє життя іншій, теж казка? Ні, Арсене, це життя. Невже в твоєму житті немає місця для справжнього кохання? Невже воно настільки обмежене, що ти не можеш зрозуміти, що справжнє кохання не зупиняється ні перед чим. Воно всесильне!

- Я тобі вірю, Адріане, і поважаю твою пристрасну думку, - злякано промовив Арсен. - Але все одно ніяк не можу второпати, як принцу вдалося полетіти?

- А як же віра в себе, - радісно промовив Адріан, у якого відповідь була готова набагато раніше, ніж Арсен встиг задати питання. - Ти вважаєш, вона нічого не грає в житті. Принц повірив у себе, у свої сили, у свою любов. Він полетів, бо у нього була мета! А коли дуже чогось бажати, то обов’язково можна досягнути цього.

- Я пропоную голосування, - промовив Едуард. - Кому подобається думка Арсена? Один, два, три... Тринадцять чоловік. А кому ближча думка Адріана? Один, два...

Едуард засміявся.

- Теж тринадцять.

Всі посміхнулися.

- Дивна якась у нас знімальна група, - промовила Меланія.

- Ну що ж, тоді останнє слово буде за Ельзарою, - спокійно сказала Дора.

- Так, - радісно підхопив Адріан. - Останнє слово буде за Ельзарою.

- А чого ти радієш? - засміявся Арсен. - Чи ти вважаєш, що Ельзара повірить в твої дурні балачки про віру в себе.

- У мене, навіть, сумнівів немає, що повірить, - упевнено промовив Адріан.

- Я думаю, що в Ельзари є думки розумніші, ніж твої, - нахабно перебив Арсен.

- А мені чомусь інтуїція підказує, що розумні думки Ельзари чимось схожі з моїми, - промовив Адріан, знаючи наперед результати майбутнього бою.