Слава ЗСУ!

- Вже ні. Вона зробила свій вибір.

Таксист посміхнувся. Адріан продовжив:

- Я відкрився їй. Я розказав їй про свої почуття, про свої плани, а вона... А що вона? Вона почула лише відблиск моїх слів, лише те, що я запропонував їй провести разом ніч.

- Може, злякалась? - намагаючись підбадьорити свого клієнта, запитав таксист.

- Не знаю... Дивні жінки. Дивні. Не пропонуєш одружитись - ображаються, а пропонуєш - тікають...

Таксі зникло у нічній темряві. Потім затих далекий шум машин. Якби так само могли затихнути думки в голові у Адріана, то може, в цю ніч він заснув хоч би на хвилину.

ІІ

Було близько восьмої. Адріан прийшов до студії раніше, сподіваючись, що Луїза теж прийде, і вони нарешті поговорять. Він відкрив двері... Але у кімнаті нікого не було. Дивно, вона завжди приходила раніше за всіх. Адріан сів у крісло і подивився у вікно. Через деякий час в коридорі почулися кроки. Адріан прислухався:

- Жахливий був ранок, - сказав чоловічий голос, - я вже про ніч мовчу. Здавалося, що я сплю не на своєму ліжку.

- Не кажи, - підхопив інший, - мені всю ніч снилися якісь кошмари, якісь темні коридори, чиїсь могили. Декілька разів прокидався...

Адріан зітхнув. Це була зовсім не його принцеса, а лише Арсен і Дракон (точніше хлопець, який в блискучому сценарії грав Дракона). Його імені Адріан не знав, та й взагалі, ним ніхто не цікавився, бо весь фільм він мав ходити в страшній драконівській масці і говорити страшним комп’ютерним голосом. Тому нікого не цікавило, яка у нього зовнішність, яка міміка, вже не кажучи про ім’я.

- Привіт, принц, - сказав Арсен, зайшовши до кімнати.

Адріан махнув головою.

- Адріан, а як тобі сьогодні спалося? - запитав Дракон, - Добре чи не дуже?

- А хто тобі сказав, що мені взагалі спалося?

В цей момент зайшла Іванна.