Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Вампір

Олександр БУГАЙ

Вампір

- Ви вірите в існування вампірів? - запитав мене попутник, коли поїзд рушив і за вікнами потяглися картини жовтогарячої осені.

Я відчув, що дорога буде цікавою, і попросив уже немолодого, але статного здоров’яка розповісти про де незвичайне явище. Сусіди по купе мене підтримали і ми почули ось таку історію.

- Приїхавши в обласний центр, я влаштувався в контору як спеціаліст-комп’ютерник.

Фірма недавно зорганізувалася і, не маючи належного приміщення, взяла в аренду велику квадратну кімнату в. одному з гуртожитків міста. Столи порозставляли вподовж стін, а так, як робота з апаратурою не шумлива, то ніхто нікому не заважає. І тільки вряди-годи зав’язується невимушена розмова про якусь вуличну новину чи незвичайну подію в місті.

Я ще молодий і непосидющий, тому монотонна тихість почала навіювати на мене нудьгу. Час від часу так і хочеться підскочити і посеред кімнати вдарити тріпака чи присісти і на одній нозі крутонути дзигу.

Та я цього не роблю, бо не хочу набути слави дивака.

І все ж віддавати третину свого свідомого життя безпросвітній одноманітності - це, на мою думку, злочин. Тому вирішив у цій дірці довго не засиджуватися. Але невдовзі виявив поряд з гуртожитком спортивний зал, в якому можна зайнятися будь-яким видом спорту.

Це мене влаштувало і я почав активно . відвідувати спортивні змагання.

Як я вже казав, у нашій аудиторії столи стоять попід стінами. Зліва від мене сидить молоденьке створіння Жіночої статі. Спочатку я не звертав на неї уваги.

Згодом дізнався, що вона одинока - ні батька, ні матері. Придивився - непримітна, але симпатична. Якось ненароком заглянув у її очі і мене щось аж трусонуло. Досі і гадки не мав, що можуть бути такі чаклунівські очі. З тої миті вони почали мене переслідувати. Де б не був, а вони зі мною, Що це? В такий спосіб закохався? І в кого? В якомусь журналі знаменитий хірург Амосов стверджував, що існують гени кохання і, якщо вони в когось вчепляться, вважай, що попався. Напевно, і мої гени знайшли свій об’єкт уваги.

Отже, треба щось робити. Але не поспішаю. Я ще молодий і люблю понад усе спорт.

Одночасно помічаю, як оте непримітне дівчисько прямо на очах всього колективу перетворюється із недозрілого пуп’янка у пишну квітку. Ї це за якихось два-трд тижні після моєї появи у цій конторі.

Ну й хай, думаю собі, це мене не обходить. Однак помічаю: моя юнацька енергія, яка досі нуртувала і аж наче хлюпала через край, почала згасати. З буйно-непосидючого поступово стаю поміркованим і статечним.

Згодом почав пропускати спортивні змагання, а натомість кружляю довкола її гуртожитку. Треба щось робити! Підібрав момент, коли в приміщенні ми залишилися одні. Вона, певно, очікувала цього моменту. Бо притулилася до мене з виразом в очах вдячності, начебто я її врятував від смертельної небезпеки.

Ми мовчки стоїмо, а я чую, як моя буйна молода енергія переливається в її єство.

Ні! То не енергія! То чудесний потік моєї доброти, яку віддаю добровільно цій незвичайній дівчині.

Досі я не відав подібного стану.

Міркую, це, напевно, і є ота божественна мить, яку відчуває людина, коли по-справжньому закохується. . .

Відтоді моє життя набрало іншого значення. Воно стало красивішим і змістовнішим. Тепер я знаю, для чого і для кого живу! Я щасливий і мені більше у світі нічого не треба.

Та й співробітники відносяться до нас доброзичливо. Наша дружба нікому не заважає. І полетіли дні, як дужокрилі літахи, за якими і угнатися годі.

Попередня
-= 1 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Admin 15.03.2022

уф здається перемогли ботів)


Додати коментар