Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Вершник без голови

А тепер щодо індіанців, чия доречна поява спричинила таку раптову зміну в думках і намірах усіх тих людей.

Чи треба їх переслідувати? Авжеж!

Та коли? Зараз-таки?

Здоровий глузд і обачність підказують, що ні. Вони бачили тільки чотирьох команчів. Але навряд чи то всі. За ними можуть сунути й чотири сотні.

- Почекаємо, доки сюди приїде та жінка,- пропонує хтось із боязкіших.- За нею ж більше не женуться. Здається, вона вже спускається виярком. Дорогу вона напевне знає, бо сама ж навела нас на це місце.

Більшість визнає цю думку розумною. Вони не боягузи. Але з-поміж них лише кілька чоловік зустрічалися з дикими індіанцями в справжніх сутичках, а решта бачила хіба що тих їхніх братів, які прижилися коло білих і промишляють торгівлею.

Рішення ухвалено. Вони чекатимуть, поки над'їде Ісідора.

Всі вже стоять, біля своїх коней. Дехто завбачливо зайшов під дерева, боячись, щоб разом з мексиканкою чи слідом за нею не з'явився цілий загін команчів.

Тим часом Зеб Стамп виймає з рота недавнього підсудного затичку й попускає реміння, що туго стягує його тіло. За його діями жадібно стежить пара жіночих очей, але їх власниця не приходить йому на допомогу. Вона вже зіграла свою роль, та ще й чи не занадто промовистоД тепер не хоче привертати до себе увагу.

Але де ж племінниця дона Сільвіо Мартінеса? Вона все ще не з'явилася в долині. Не чути вже й тупотіння її коня. А вона ж мала досить - навіть задосить - часу, щоб доїхати до хакале.

Те, що її досі нема, викликає ладив і тривогу Молода мексиканка подобається багатьом - і тим, що знали її раніше, і тим, що сьогодні вперше побачили.

А може, переслідувачі таки наздогнали її і взяли в полон? Це запитання непокоїть усіх, але ніхто не може на нього відповісти. Техасців починає брати сором. Це ж бо до них, до їхньої мужності й шляхетності, був звернений отой заклик: «Техасці! Люди! Рятуйте!» Невже чарівна, вершниця не змогла врятуватись? Невже вона попалася в руки тих розфарбованих дикунів?

Усі напружено дослухаються, і серця багатьох б'ються частіше, сповнені глибокою тривогою.

Та нічого не чути. Ні тупотіння копит, ні жіночого крику - нічого, крім брязкання вудил між зубами їхніх коней.

Чи може таке бути, щоб її захопили в полон?

Тепер, коли вони на якийсь час облишили свій лихий замір щодо людини одного з ними кольору шкіри, вся їхня ворожість ураз звертається в інший бік. У їхніх душах з новою силою спалахує жадоба помсти, ще лютіша й непримиренніша, бо тепер ідеться про споконвічних ворогів.

Наймолодші й найзапальніші - серед них і ті, що захоплені молодою мексиканкою,- не можуть далі зносити непевності. Скочивши в сідла, вони голосно заявляють про свій рішучий намір знайти її і врятувати - або ж загинути.

Хто стане щось заперечувати? Адже цілком можливо, що переслідувачі мексиканки, її напасники - саме ті, кого вони всі так довго шукають, убивці Генрі Пойндекстера.

Отож ніхто не спиняє добровольців, і вони вирушають шукати Ісідору й переслідувати розбійників прерій. Тих, що залишаються біля хатини, набагато менше. Серед них і Зеб Стамп.

Старий мисливець нічого не сказав з приводу переслідування індіанців. Він воліє тримати свою думку при собі і начебто заклопотаний тільки доглядом за хворим, що й досі не прийшов до тями. Однак того так само стережуть «регулятори».

Зеб не єдиний, хто лишився вірний мустангерові в ту лиху годину. Не покинули його ще двоє. Одна - чарівна дівчина, що стежить за ним здаля, старанно приховуючи свою палку зацікавленість. Другий - грубуватий і чудний чолов'яга, що клопочеться коло арештанта, називаючи його «паничем». Це Фелім, який щойно виліз із своєї схованки в гіллі тінястого дуба, звідки він мовчки спостерігав усе, що діялось на лужку перед хатиною. А коли обставини змінились, одразу ж з'явився на видноті й заходився виконувати свої обов'язки, задля яких переплив разом з господарем Атлантичний океан.

Ми вже не повернемося більше на берег Аламо. За годину хакале спорожніє і, мабуть, ніколи вже не прихистить під своєю покрівлею Моріса-мустангера.



Розділ LXVIII МАРНИЙ ПОХІД

Похід проти команчів скінчився як ніколи скоро - він тривав лише три чи чотири дні. Виявилося, що індіанці Західної рівнини зовсім не збиралися воювати, принаймні йти великою війною. Кілька нападів на поселення були просто вихваткою купки юнаків, що прагнули зажити слави сміливців, знявши по одному-два скальпи й захопивши трохи коней та рогатої худоби.

Такі дрібні наскоки - для техаських індіанців досить звична річ. Здебільшого їх учиняють молоді воїни, вирушаючи на полювання й бажаючи повернутися не лише з мисливською здобиччю. Вони роблять це з власного почину, не відкриваючи своїх намірів ватагові чи старійшинам племені, і більшість одноплемінців дізнаються про їхні діла вже опісля. Інакше старійшини, може, й спинили б їх, бо загалом не схвалюють розбійницьких набігів, вважаючи їх не тільки ризикованими, а й небезпечними для цілого племені. А втім, коли все минає добре, воїнів тільки вітають.

Попередня
-= 161 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

  19.11.2015

норм множа читать тюльки 134 сторінка трагична і страшна


  17.11.2015

Читай онлайнзнайди книгу до душі...


anonymous16396 17.07.2015

Прекрасна книга для тих хто бажає відкривати нові світи у безмежному просторі прерій та життів людей сповненених пригод і таємниць. Книга наповнена описами природи, що дають змогу розігратися уяві та після прочитання цієї книги ви матимете сплеск емоцій які не дадуть забути прочитане...


Додати коментар