Слава ЗСУ!

- Значить, ти належиш до меншості, - холодно промовила жінка. - Бо у більшості сумніви є.

Тишу, яка запала, знову перервала Дзержка де Вірсінг.

- Ходять чутки серед людей, - повторила вона. - Але було б дуже нерозважливо, ба, просто нерозумно було б на їх підставі відразу хапатися за меч і мстити. Я кажу це на той випадок, якби ви випадково зовсім не до Бардської Божої Матері збиралися, а мали зовсім інші плани і наміри.

Рейневан вдав, що вся його увага прикута до патьоків на бру сованій стелі. Шарлей мав міну невинного дитяти.

Дзержка не зводила Петерліна, - знову заговорила вона, знижуючи голос, - то сумніви є. Причому поважні. Бо, розумієте, дивна зараза поширюється у Шльонську. Дивний мор напав на підприємців і купців, та й лицарських голів не милує. Люди вмирають загадковою смертю...

- Пан Барт, - буркнув собі під ніс Рейневан. - Пан Барт із Карчина.

- Пан фон Барт, - почула вона і кивнула. - А перед тим пан Чамбор з Гайссенштайна. А до нього два зброярі з Отмухова, імена я забула. Томас Гернроде, майстер цеху лимарів з Ниси. Пан Фабіан Пфефферкорн із Немодлінського торгового товариства, що торгує свинцем. А оце зовсім недавно, лише тиждень тому, Миколай Ноймаркт, свидницький сукняний mercator191. Справжнісінька моровиця...

- Ану, хай вгадаю, - озвався Шарлей. - Ніхто з названих не помер від віспи. Ані від старості.

- Вгадав.

- Ну, то я повгадую ще трохи: не випадково тебе супроводжує численніший, ніж звичайно, ескорт. Не випадково він складається з озброєних до зубів зарізяк. То куди це, ти казала, їдеш?

-Я не казала, - обірвала вона. - А ту справу я зачепила тільки для того, щоб ви зрозуміли, наскільки вона велика. Щоб зрозуміли: те, що діється в Шльонську, при всьому бажанні не можна приписати Стерчам. Ані звинуватити в цьому Кунца Аулока. Бо це почалося ще задовго до того, як молодого пана де Беляу застали в ліжку з пані Стерчевою. Вам варто про це пам’ятати. А більше мені додати нічого.

- Ти сказала надто багато, - Шарлей не опустив очей, - щоби не закінчити. Хто вбиває шльонських купців?

- Якби ми знали, - очі Дзержки де Вірсінг грізно запалали, - то він уже не вбивав би. Але не бійтеся, ми дізнаємося. А ви тримайтеся від цього подалі.

- Чи говорить вам що-небудь, - вставив Рейневан, - ім’я Горн? Урбан Горн?

- Ні, - відповіла Дзержка, а Рейневан відразу зрозумів, що вона каже неправду. Шарлей глянув на нього, і в його очах Рейневан прочитав вказівку запитань більше не ставити.

- Тримайтеся від цього подалі, - повторила Дзержка. - Це небезпечна справа. А ви маєте, якщо вірити чуткам, і своїх гризот не одну. Людиська балакають, що Стерчі міцно заповзялися. Що Киріелейсон і Сторк нишпорять, мов вовки, що вже напали на слід. І, нарешті, що пан Гунцелін фон Лаасан призначив винагороду за якихось двох шельм..

- Плітки, - перебив Шарлей. - Брехні.

- Можливо. Але вже не одного вони завели на шибеницю. Тому я радила б вам триматися осторонь головних шляхів. А замість Барда, до якого ви начебто прямуєте, порадила б яке-небудь інше, більш віддалене місто. Наприклад, Пожонь. Чи Остшигом. Буду, врешті-решт.