Слава ЗСУ!

Заговорив третій із розмовців. Він сидів найближче до каганця. Рейневан бачив довге чорне волосся і пташине обличчя, що наводило на думку про великого стінолаза.

- Ми обережні, - сказав Стінолаз. - І пильні. А за зраду зуміємо покарати, можете мені повірити.

- Та вірю, вірю, - фиркнув чех. - Як же не вірити? Після того, що спіткало Петера з Беляви, пана Варта? Купців Пфефферкорна, Ноймаркта і Троста? Демон, ангел помсти, лютує в Шльонську, б’є з ясного неба. У самий полудень. Воістину daemonium merisianum... Страх охопив людей...

- І дуже добре, - спокійно втрутився єпископ, - що охопив. І мусив був охопити.

- А результати, - похитав головою чех, - видно неозброєним оком. Порожньо стало на карконошських перевалах, на диво мало купців вирушають у Чехію. Наші шпигуни вже не ходять з місіями на Шльонськ так охоче, як колись, крикливі донедавна емісари з Градця і Табора теж якось попритихали. Люди балакають, справа обростає плітками, росте як снігова куля. Петера де Беляу начебто жорстоко покололи. Пфефферкорна не вберегло, кажуть, навіть святе місце, смерть наздогнала його в костелі. Гануш Трост утікав уночі, але ангел помсти, як виявилося, не тільки опівдні, але і в темряві ночі бачить та убиває. А раз я вам їхні прізвища подав, єпископе, - то що ж, виходить, вони на моїй совісті.

- Як хочете, я вас висповідаю. Хоч би й зараз. Без оплати.

- Красно дякую, - чех не міг не відчути іронії в голосі, але проігнорував її. - Красно дякую, але я, як ви знаєте, калікстинець і утраквіст, я не визнаю усної сповіді.

- Ваша справа і ваша втрата, - холодно прокоментував єпископ Конрад. - Я вам запропонував не церемоніал, а душевний спокій, а він не залежить від доктрини. Але ваше право відмовитися. Тільки-от із совістю тоді самі собі давайте раду. Я ж лише скажу вам, що названі небіжчики: Варт, Трост, Пфефферкорн, Беляу... провинилися. Згрішили. А Павло пише до римлян: “Заплата за гріх - смерть”374.

- Там же, - озвався Стінолаз, - написано про грішників: “Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату”375.

- Амінь, - докінчив чех. - Ех, шкода, по-справжньому шкода, що цей ангел чи демон тільки Шльонська пильнує. Не бракує грішників і в нас, у Чехії... Деякі з нас там, у Златій Празі, рано і ввечері возносять благання, щоби деяких грішників шляк трафив, щоби блискавка їх спалила... Чи щоби який-небудь демон їх досяг. Хочете, дам вам список. Поіменний.

- Який список? - спокійно запитав Стінолаз. - Про що це ви? Щось пропонуєте? Люди, про яких ми говоримо, були винні й заслуговували покарання. Але їх покарав Бог і їхнє власне гріховне життя. Пфефферкорна убив орендар з ревнощів до дружини, після чого його опанувало каяття і він повісився. Петера з Беляви убив у приступі шаленства власний брат, недоумкуватий чарівник і перелюбник. Альбрехта Варта вбили євреї з заздрості, бо він був за них багатший, кількох уже схопили, зараз вони зізнаються під тортурами. Купця Троста вбили розбійники, він полюбляв валандатися ночами, от і доваландався. Купець Ноймаркт...

- Досить, досить, - махнув рукою єпископ. - Стримайтеся, не втомлюйте нашого гостя. У нас є важливіша тема, повернімося до неї. Тобто до того, хто з празьких панів готовий до співробітництва і переговорів.

- Вибачте за відвертість, - після деякого мовчання сказав чех, - але було би краще, якби Шльонськ представляв хто-небудь із князів. Я, звичайно, знаю пропорції, але ми в Празі мали досить гризоти і клопотів через радикалів і фанатиків, у нас духовні особи викликають дуже погані спогади...