Слава ЗСУ!

- Жени-и-и-и!

Зліва з’явився Самсон, озброєний тільки гілкою ліщини, - зброєю, як виявилося, цілком адекватною ситуації.

Шмагонуті по крупах низькорослики рвонули таким чвалом, що Рейневана просто-таки втиснуло в спинку козел. Скарбничок, усередині якого й далі щось пищало, підстрибував і хитався, як корабель на штормових хвилях. Рейневан, щиро кажучи, ніколи в житті не був на морі, а кораблі бачив виключно на малюночках, проте не сумнівався, що вони повинні хитатися саме так, а не інакше.

- Жени-и-и-и!

На дорозі з’явився Гуон фон Сагар на танцюючому вороному, костуром показав на просіку, сам кинувся туди галопом. Самсон помчав за ним, тягнучи за віжки Рейневанового коня. Рейневан натягнув повіддя, гукнув на коней.

Просіка була вибоїста. Скарбничок підскакував, хитався і пищав. Відгомін бою стихав за спиною.

* * *

- Навіть непогано нам вдалося, - оцінив Буко фон Кроссіг. - Зовсім непогано... Тільки двох зброєносців убито. Звичайна річ. Зовсім непогано. Поки що.

Ноткер фон Вейрах не відповів, тільки важко дихав і обмацував стегно. З-під ташки текла кров, тонесенькою цівочкою повзла вниз по набедренику. Поруч важко дихав Тассіло де Тресков, оглядаючи ліву руку. Аванбрасу не було, налокітник був наполовину відірваний, звисав на одному крилі, але рука виглядала цілою.

- А пан Хагенау, - продовжував Буко, на якому не видно було жодних серйозних ушкоджень, - Пан Хагенау прекрасно правив. Показав себе молодцем... О, Губертик, ти цілий? Бачу, що живий. Де Вольдан, Римбаба і Віттрам?

- Уже під’їжджають.

Куно Віттрам зняв шолом і підшоломник, волосся під ним було поскручуване і мокре. Бляха наплічника від удару стала скраю сторчма, щиток був зовсім деформований.

- Допоможіть! - крикнув він, хапаючи повітря, мов витягнута на берег риба. - Вольдан поранений...

Пораненого витягли із сідла, насилу, під зойки і стогони, стягнули з голови сильно вм’ятий, викривлений і розклепаний хундсгугель.

- О Боже... - простогнав Вольдан. - Але ж мені дісталося... Куно, поглянь, я ще маю око?

- Маєш, маєш, - заспокоїв його фон Віттрам. - Не бачиш, бо його заюшило...

Рейневан став на коліна і негайно взявся перев’язувати. Хтось йому допомагав. Він підняв голову і зустрівся поглядом із сірими очима Гуона фон Сагара.

Римбаба, який стояв поруч, скривився від болю, обмацуючи велику вм’ятину на боці нагрудника.

- Ребро пішло тільки так, - простогнав він. - Кров’ю, курва, плюю, дивіться.

- А кого, курва, обходить, чим ти там плюєш, - Буко фон Кроссіг стягнув з голови армет389. - Кажи краще, чи за нами женуться?

- Ні... Ми їх трошка прорідили...

- Будуть гнатися, - переконано сказав Буко. - Ану, випотрошимо колебку. Берімо гроші - і гайда звідси чимшвидше.

Він підійшов до візка, шарпнув оббиті сукном плетені з лози дверцята. Дверцята піддалися, але тільки на дюйм, і знову зачинилися. Було очевидно, що хтось тримає їх зсередини. Буко вилаявся, шарпнув сильніше. Зсередини долинув писк.