Слава ЗСУ!

- Факт, - підтвердив Горн. - Амброж шаленів уже під час попереднього єпископського рейду, у двадцять першому році. Тоді, як ви пам’ятаєте, усе закінчилося перемир’ям, яке з єпископом Конрадом уклали Гинек Крушина і Ченєк з Вартенберка. Спраглий крові священик вказав на обох як на зрадників і кунктаторів456, і чернь накинулася на них із ціпами, так що ті ледве встигли втекти. Відтоді Амброж постійно говорить про відплату... Рейнмаре, що з тобою?

- Нічого.

- Ти виглядаєш так, - оцінив Шарлей, - ніби твій дух витає деінде. Чи ти, бува, не захворів? Та годі про це. Повернімося до єпископського рейду, дорогий пане Муммоліне. Що він має спільного з нами?

- Єпископ наловив гуситів, - пояснив Горн. - Здається. Тобто: здається - гуситів, бо те, що наловив, - це поза сумнівом. У нього нібито був список, на підставі якого він і ловив. Я вже казав вам, що у нього - добрі шпигуни?

- Говорили, - кивнув Шарлей. - Отже, Інквізиція зайнята тим, що витягає з цих бранців зізнання. І тому ви гадаєте, що поки що вона не матиме для нас часу.

- Я не гадаю. Я знаю.

* * *

Розмова, яка мусила відбутися, відбулася ввечері.

- Горне.

- Слухаю тебе, хлопче, щонайуважніше.

- Собаки, хоч і шкода тварини, у тебе вже немає.

- Важко, - очі Урбана Горна звузилися, - цього не помітити.

Рейневан голосно кашлянув, щоби привернути увагу Шарлея, який неподалік грав із Томою Альфою в шахи, виліплені з глини та хліба.

- Ти не знайдеш тут, - продовжував він, - ні бурелому, ні гуморів, ні флюїдів. Словом, нічого такого, що могло б тебе врятувати від необхідності дати мені відповіді на запитання. Ті самі, які я поставив тобі в Бальбінові, у стайні мого вбитого брата. Ти пам’ятаєш, про що я запитував?

- У мене не буває проблем із пам’яттю.

- Чудово. Отже, з відповідями на запитання, які ти мені винен, у тебе також не буде проблем. Тож я слухаю. Говори, але негайно.

Урбан Горн підклав руки під шию, потягнувся. Потім глянув Рейневанові в очі.

- Дивіться, дивіться, - сказав він, - який жвавий. Але негайно! А коли не негайно, то що? Що зі мною станеться, якщо я не відповім на жодне з твоїх запитань? Виходячи зі слушного загалом припущення, що я нічого тобі не винен? Що тоді? Якщо можна запитати?

- Тоді, - Рейневан поглядом упевнився, що Шарлей слухає, - тебе можуть побити. Причому раніше, ніж ти встигнеш вимовити credo in Deum patrem omnipotentem457.

Горн якийсь час мовчав, не змінюючи пози і не виймаючи сплетених у пальцях долонь з-під шиї.

- Я вже говорив, - нарешті озвався він, - що не здивувався, коли побачив тебе тут. Ти цілком очевидно знехтував застереженнями і порадами каноніка Беесса, не прислухався й до моїх, а це обов’язково мало для тебе погано закінчитися, - чудо, що ти ще живий. Але ти сидиш, хлопче. Якщо ти досі не допетрав, то постарайся допетрати: ти сидиш у Вежі блазнів. І жадаєш від мене відповідей на запитання, домагаєшся пояснень. Бажаєш знати. А що, якщо можна поцікавитися, ти робитимеш із цим знанням? На що ти розраховуєш? Що тебе випустять звідси, аби урочисто відзначити річницю віднайдення реліквій святого Смарагда? Що тебе звільнить чиясь вимушена покутою доброчинність? Отож ні, Рейнмаре з Беляви. На тебе чекають інквізитор і слідство. А ти знаєш, що таке strappado458? Як ти гадаєш, наскільки довго ти витримаєш, коли тебе підтягнуть на вивернутих за спину руках? Спершу підвісивши до щиколоток сорокафунтовий тягар? І коли тобі під пахви підставлять смолоскипи? Га? Скільки, на твою думку, часу мине, перш ніж ти заспіваєш? Я тобі скажу: ти навіть не встигнеш вимовити Veni Sancte Spiritus459.