Слава ЗСУ!

На возі, на мішках з вівсом, також дрімали або розмовляли - залежно від обставин - Рейневан та рабин Хірам бен Еліезер.

За возом, прив’язана до драбини, дріботіла худюща євреєва кобила.

Так вони собі і їхали, дрімали, дискутували, зупинялися, дискутували, дрімали. Потім трохи попоїли. Випили баклажечку горілки, яку витяг був із сапета109 ксьондз Ґранцішек. Випили й другу, яку витягнув з-під шуби ребе Хірам.

Незабаром, одразу за Бжезьмежем, виявилося, що і ксьондз, і рабин їхали до Стшеліна з практично однією й тією ж метою - на прийом до каноніка вроцлавського капітулу, який відвідав місто і прихід. Але якщо ксьондз Ґранцішек їхав, як він сам зізнався, на виклик, щоби не сказати - “на килим”, то рабин усього лише сподівався отримати аудієнцію. Ксьондз був переконаний, що шансів у рабина небагато.

- Велебний канонік, - мовив він, - має там силу-силенну роботи. Цілу купу справ і судів, безліч прийомів. Важкі-бо настали для нас часи, ох, важкі.

- А ніби, - натягнула віжки Дорота Фабер, - часи коли-небудь були легкими.

- Я говорю про часи, важкі для Церкви, - уточнив ксьондз Ґранцішек. - І для істинної віри. Шириться-бо, шириться кукіль єресі. Зустрінеш когось, він тебе привітає в ім’я Господнє, а ти і не знаєш, чи він, бува, не єретик. Ви щось казали, ребе?

- Возлюби ближнього свого, - пробурмотів Хірам бен Еліезер, невідомо, чи не крізь сон. - Пророк Ілія може з’явитися в будь-якій іпостасі.

- Ет, - зневажливо махнув рукою ксьондз Філіп. - Жидівська філософія. А я кажу вам: уважність і праця, уважність, праця й молитва. Бо дрижить і хитається Петрова твердиня. Розповзається, шириться довкола кукіль єресі.

- Оце-ось, - Урбан Горн притримав коня, щоб їхати поруч з возом, - ви вже говорили, патере.

- Бо такою і є правда, - ксьондза Ґранцішека, видно, зовсім покинула сонливість. - Скільки її не повторюй, така правда. Шириться єретицтво, множиться віровідступництво. Як гриби після дощу виростають лжепророки, готові своїми брехливими повчаннями спотворювати Божий Заповіт. Істинно, істинно пророком був апостол Павло, коли писав до Тимофія: “Настане-бо час, коли здорової науки не будуть триматися, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться”110. І запевнятимуть, змилуйся Христе-боже, що в ім’я істини чинять те, що чинять.

- Усе на цьому світі, - зауважив знічев’я Урбан Горн, - діється під гаслом боротьби за істину. І хоча зазвичай мова йде про дуже різні істини, тільки одна з цього виграє. Істинна істина.

- Єретично воно прозвучало, - наморщив чоло ксьондз. - Те, що ви оповіли. Мені, дозвольте вам сказати, у сенсі істини більше по дорозі з тим, що магістр Йоганн Нідер у своєму “Формікаріусі” написав [6]. А порівняв він єретиків із тими мурахами, які в Індії живуть та які з піску золоті піщинки працьовито визбирують і до мурашника зносять, хоча жодного пожитку з того металу не мають, бо й не з’їдять його, і нічого з того не урвуть. Так само, пише у “Формікаріусі” магістр Нідер, і єретики, котрі у Священному Писанні копирсаються і зерна істини в ньому шукають, хоча й самі не знають, що їм з цією істиною робити.