Слава ЗСУ!

— А ти, я вже про те сказав, мало чим можеш похвалитися. Князі купили тебе обіцянками, але ж ти надто розумний, аби не розуміти, що із тими панятами тобі не по дорозі. Нині ти потрібен їм як знаряддя, аби знайти цінтрійку, а назавтра позбудуться тебе, бо ти парвеню з низів. Обіцяли тобі у новій Імперії місце Ваттьє де Рідо? Ти ж і сам у те не віриш, Скеллене. Ваттьє їм більш потрібен, бо перевороти переворотами, але таємні служби завжди залишаються ті ж само. Твоїми руками вони бажають тільки вбивати, а Ваттьє їм потрібен, аби накласти лапу на апарат безпеки. Крім того, Ваттьє — віконт, а ти ніхто.

— І справді, — видув губи Пугач. — Я занадто розумний, аби того не зауважити. А тому зараз я повинен зрадити вже Ардала еп Даги й приєднатися до тебе, Вільгефорце? Ти до того ведеш? Але я не прапорець на башті! Якщо я підтримую справу революції, то через переконання і за ідею. Треба скінчити із самовладною тиранією, впровадити конституційну монархію, а після неї — демократію…

— Що?

— Народоправство. Устрій, при якому правити стане народ. Загал громадян усіх верств через обраних на чесних виборах найгідніших і найшанованіших представників…

Ріенс зареготів. Засміявся дико Бонгарт. Сердечно, хоча трохи скреготливе, засміявся із ксеноглосу чародій Вільгефорц. Усі троє сміялися і реготали довго, а сльози, наче горох, стікали по їхніх щоках.

— Добре, — перервав власну веселість Бонгарт. — Ми тут не на вертеп зібралися, а на торгівлю. Дівчина поки що належить не до загалу найшанованіших громадян усіх верств, а лише мені. Але я можу її продати. Що пан чародій може мені запропонувати?

— Влада над світом тебе цікавить?

— Ні.

— Тоді дозволю тобі, — повільно промовив Вільгефорц, — бути присутнім при тому, що я стану робити дівчині. Зможеш дивитися. Знаю, що ти цінуєш таке споглядання понад усілякі інші приємності.

Очі Бонгарта запалали білим полум’ям. Але залишився він спокійним.

— А більш конкретно?

— А більш конкретно: я готовий заплатити твою двадцятикратну ставку. Дві тисячі флоренів. Розміркуй, Бонгарте, це ж мішок грошей, якого тобі не забрати, знадобиться в’ючний мул. Вистачить тобі на відставку, веранду, голубів і навіть на горілку й дівок, якщо станеш зберігати поміркованість.

— Згода, пане магіку, — навмисне безтурботно засміявся мисливець за нагородами. — Тією горілкою і тими дівками ви мене прямо за серце взяли. Умову складено. Але на те спостереження я б також погодився. Волів би я, щоправда, дивитися, як вона здихає на арені, але й на вашу ножову роботу також охоче кину оком. Додайте як знижку.

— Умову складено.

— Швидко вам пішло, — оцінив ядуче Пугач. — Насправді, Вільгефорце, швидко й гладко ти з Бонгартом союз уклав. Союз, який все ж є і буде societas leonina[34]. Але ви, бува, ні про що не забули? Світлицю, у якій ви сидите, і цінтрійку, якою ви торгуєте, оточують дві дюжини озброєних людей. Моїх людей.

— Дорогий коронере Скеллене, — зазвучав із коробочки голос Вільгефорца. — Ви мене ображаєте, вважаючи, що я взамін бажаю вас скривдити. Навпаки. Я маю намір залишатися надзвичайно щедрим. Не можу забезпечити вам отієї, як її ви назвали, демократії. Але гарантую вам матеріальну допомогу, логістичну підтримку й доступ до інформації, дякуючи чому ви перестанете бути для змовників лише інструментом і слугою, а станете партнером. Таким, із особою і думкою якого стане рахуватися і князь Йоахім де Ветт, і герцог Ардал еп Даги, граф Бруанн, граф д’Арві й уся решта змовників блакитної крові. Що з того, що те societas leonina? Авжеж, якщо трофеєм є Цірілла, то левову частку здобичі візьму я — як мені, зрештою, видається, цілком заслужено. Аж настільки воно вам муляє? Ви ж і самі зиски від того отримаєте чималі. Якщо віддасте мені цінтрійку, місце Ваттьє де Рідо маєте, вважайте, у кишені. А ставши шефом таємних служб, Стефане Скеллене, можна реалізувати найрізноманітніші утопії, бодай навіть демократії і чесні вибори. Тож, як бачите, за одну худу п’ятнадцятирічку даю я вам виконання життєвих марень і амбіцій. Бачите те?

— Ні, — похитав головою Пугач. — Виключно чую.

— Ріенсе.

— Слухаю, майстре.

— Дай пану Скеллену зразок якості нашої інформації. Скажи, що ти видобув з Ваттьє.

— У цьому загоні, — сказав Ріенс, — є шпигун.

— Що?

— Те, що ти чув. Ваттьє де Рідо має тут свою людину. Він знає про все, що ти робиш. Навіщо те робиш і для кого. Ваттьє засадив між вами свого агента.

* * *

Підійшов він до неї тихо. Майже його не почула.

— Кенно.

  34 Лев’яче товариство (лат.) — такий тип взаємин, де максимум отримує тільки одна зі сторін, а інша несе усі тяготи виконання умов.