Слава ЗСУ!

ПОДИХ СВОБОДИ

1

Цього снігового сонячного дня Майдан вибухнув помаранчевою загравою. Країну чекала Революція Обурення. Тут зібралося багато відчайдушних і сміливих людей з надією на неминучі зміни .

Казали їм: проти чого протестувати у країні "свободи слова", якого все одно не чули і не будуть чути. Але попри те, події декого стривожили, бо міліцію видно було повсюдно. Влада готова захищатися від тих, хто її обирав, але більше не хотів терпіти наруги і знущань.

Подих свободи, який намагалися вбити століттями, наснага відстояти власну гідність, охопили молоді душі, що не втратили мрій.

Здавалося, що прийшло очищення, як перший сніг, що ховає сміття брехні та бруду, що накопичилися в нестравній кількості.

Столиця зібрала людей із усіх міст, містечок і сіл на Майдан, що став символом Визволення. Тут панував єдиний порив, а слова, такі порожні дотепер, набували сили і барв.

Так все починалося.

2

Автобус трюхикав по дорозі до Києва і віз поповнення протестувальникам. Найдужче хотіла побачити все на власні очі тендітна русява дівчина, що сиділа біля вікна з помаранчевою стрічкою.

Її думки перервали постріли, що прокотилися салоном, десь дзенькнуло розбите скло і з пронизливими криками пасажири кинулися врозтіч.

Довелося ловити попутку, хоча страх таки добряче лоскотав нерви.

- Ти звідки така смілива? усміхнувся водій, коли зауважив стрічку.

-Я зі Львова

- Поїхали, я довезу, сам в Київ.

На Майдані передусім шукала своїх, львів’ян. Гукнули знайомі та запросили до свого гурту.

Минав повний вражень день. Майдан стихав. Люди ховалися в намети.

Зима снувала срібну павутину, що наче завіса з місячного сяйва, розділила небо і землю.

В темряві повисла тривога…

3

Віктор сидів за комп'ютером в інтернет-кафе. Чекав друзів, які б мали вже прийти. Напругу видавала спина, а очі пильно вдивлялися в монітор. Час спливав, і юнак уже виходив на вулицю, зустрічати схвильованих активістів відомої уже організації "Пора".

- Ми збираємося в Київ. Скоро почнеться буря. Сказав перший в балоновій куртці.

- Треба бути обережними. Тут не Львів, а Донецьк. Я поїду з вами. І майте на увазі, що можна не добратися. Поїдемо потягом. Збір о 18.00

- Слухаємось, хихикнув хтось ззаду.

Квитків на Київ не виявилося. Довелося їхати з пересадками. Та вокзал ще охороняли не так пильно. Вдалося потрапити на місце без особливих пригод.

Акція протесту набирала обертів. Виступали лідери опозиції. Усі були готові стояти до кінця.

Облаштували наметове містечко, знайомилися, дискутували. Гостинні кияни носили їжу і теплий одяг. А новини були тривожні: когось побила міліція, когось закрили у ВУЗах, автобуси напоролися на "їжаків". Так протестанти намагалися потрапити до Києва. Ніхто особливо не дивувався, залякані люди втомилися боятися. Попри мороз на Майдані було тепло і дружньо.

Ніхто не помітив, що міліціонерів чимраз більшає і наметове містечко готуються зносити…

4

Відлунали виступи, погасли свічки, затоптано ватри. Навіть місяць уже давно сховався за густі чорні хмари. У наметовому містечку панував тихий сон і глуха, темна ніч. Для багатьох юнаків та дівчат це була перша ніч у наметах.

Раптом крізь заплющені повіки Віри прорізалося яскраве світло. Наступної миті вигукне несподіваний гуркіт гучномовця:

- Виходьте з наметів! Наметове містечко встановлено незаконно і буде знесене!