Слава ЗСУ!

Вірджінія здивовано розглядає гусей. Чернець бере з її рук і недовірливо
розглядає їх. Потім заспокоєно віддає назад, і вона, держачи їх за шиї, несе їх
до Галілея у велику кімнату.

ВІРДЖІНІЯ. Якийсь проїжджий прислав тобі гостинця.
ГАЛІЛЕЙ. Що там таке?
ВІРДЖІНІЯ. Хіба ти не бачиш?
ГАЛІЛЕЙ. Ні. (Підходить). Гуси? Ім’я проїжджого відомо?
ВІРДЖІНІЯ. Ні.
ГАЛІЛЕЙ (бере гуску з її рук). Важка. Я б з’їв трошки гусятини.
ВІРДЖІНІЯ. Не може бути, щоб ти вже зголоднів. Ти ж щойно вечеряв. І що це
знову з твоїми очима. Ти ж мусив бачити їх від столу.
ГАЛІЛЕЙ. Ти стоїш у затінку.
ВІРДЖІНІЯ. Я стою не в затінку. (Виносить гусей з кімнати).
ГАЛІЛЕЙ. Додай кмину і яблук.
ВІРДЖІНІЯ (до ченця). Нам треба послати по очного лікаря. Батько не зміг від столу побачити гусей.
ЧЕРНЕЦЬ. Треба раніш спитати дозволу монсеньйора Карпули. Він знову писав сам?
ВІРДЖІНІЯ. Ні. Він диктував свою книгу мені, ви ж це знаєте. У вас сторінки сто
тридцять перша і сто тридцять друга, і це були останні.
ЧЕРНЕЦЬ. Він — старий лис.
ВІРДЖІНІЯ. Він нічого не робить проти приписів. Його каяття — щире. Я наглядаю за ним. (Дає ченцеві гусей). Скажіть на кухні, щоб печінки підсмажили з цибулиною і яблуком. (Вертається у велику кімнату).А тепер подбаємо про наші очі, покинемо цю кульку і продиктуємо трохи далі
нашого щотижневого листа до архієпископа.
ГАЛІЛЕЙ. Я себе недобре почуваю. Прочитай мені дещо з Горація.
ВІРДЖІНІЯ. Лише на останнім тижні мені сказав монсеньйор Карпула, якому ми
повинні бути дуже вдячні— ще оноді знов прислав овочів, —що архієпископ кожного разу питає його, як сподобались тобі запитання і цитати,
які він тобі надсилає.(Підготувалась писати під диктування).
ГАЛІЛЕЙ. На чому я зупинився?
ВІРДЖІНІЯ. Фрагмент четвертий: що ж до позиції святої церкви в справі заколотів
в арсеналі Венеції, то я цілком погоджуюсь зі ставленням кардинала Сполетті до
бунтівних канатників...
ГАЛІЛЕЙ. Ага. (Диктує). Я цілком погоджуюсь зі ставленням кардинала Сполетті до бунтівних канатників, а
саме, що краще в ім’я християнської любові до ближнього видавати їм юшку, аніж збільшувати їм
платню за їхні корабельні та дзвонові канати. Оскільки мудрішим здається
зміцнювати їхню віру, замість пожадливості. Апостол Павло каже: “Доброчинство
ніколи не пропаде намарно“. Як це тобі?
ВІРДЖІНІЯ. Чудово, батьку!
ГАЛІЛЕЙ. Як ти гадаєш, чи не можна прочитати в цьому якоїсь іронії?
ВІРДЖІНІЯ. О, ні, архієпископ відчує блаженство. Він такий практичний.
ГАЛІЛЕЙ. Покладаюсь на твою думку. Що там далі?
ВІРДЖІНІЯ. Чудовий текст: “Коли я кволий, тоді я сильний“.
ГАЛІЛЕЙ. Ніякого тлумачення.
ВІРДЖІНІЯ. Але чому ж?
ГАЛІЛЕЙ. Що йде далі?
ВІРДЖІНІЯ. “... Зрозумійте, що любити Христа далеко ліпше, ніж будь-яке
знання“. Послання до Ефесян апостола Павла III, 19.
ГАЛІЛЕЙ. “Особливо дякую вашій еміненції за чудову цитату з послання до Ефесян.
Спонуканий цим, я знайшов у неповторному творі “Наслідування Христа“ ще таке:
(цитує напам’ять) “Він, до кого промовляє вічне Слово, вільний від багатьох запитань“. Чи можна
мені при цій нагоді говорити про власні справи. Мені все ще дорікають, що я
колись книгу про небесні тіла видав базарною мовою. Я зовсім не мав на меті
пропонувати або схвалювати, щоб книги про значно важливіші предмети, як
наприклад, богослів’я, видавались мовою продавців макарон. Звичайно доводять, що завдяки
універсальності латини службу Божу всі народи правлять однією мовою. Але цей
довід здається мені не дуже влучним, бо зухвалі глумливці можуть йому
протиставити інший, а саме: жоден з цих народів тоді ні слова не зрозуміє.
Охоче знехтую дешевою зрозумілістю святих істин. Латина, яка звучить з кафедри,
захищає вічні істини церкви від цікавості невігласів і збуджує довір’я, коли вимовляється священиками з нижчих класів з місцевим акцентом. Ні,
викресли це.
ВІРДЖІНІЯ. Все?
ГАЛІЛЕЙ. Все, після “продавців макарон“.

Стукають у двері. Вірджінія йде до передпокою. Чернець відчиняє. Входить АНДРЕА
САРТІ. Це вже людина середнього віку.

АНДРЕА. Добрий вечір. Я збираюсь покинути Італію, щоб зайнятись науковою
роботою в Голландії, і мене попросили проїздом відвідати його, щоб мати змогу
там розповісти про нього.
ВІРДЖІНІЯ. Не знаю, чи схоче він тебе бачити. Ти ніколи не приходив.
АНДРЕА. Спитай його.