Слава ЗСУ!

— Дуже, — погодився Каракай, не змінюючи виразу обличчя. — Але чому ти постійно говориш про якусь проблему? Я, наприклад, не бачу жодної. Усі дурять усіх, і Бобрик — не виняток. Усіх це влаштовувало. Народ дивився на ляжки та цицьки, слухав музику типу гоп-ца-ца і не особливо парився, звідки це береться. Якщо ти затіяв усю свою біготню тільки заради того, аби розкопати цю дуже страшну таємницю і написати про це статтю в газеті, я тебе відпущу просто зараз. Вип’ємо мирову й забудемо один про одного. Бо Анжела Сонцева все одно буде співати, хоча й поміняє стиль та формат музики. І твої викриття спрацюють тільки мені на кишеню. За великим рахунком, Вараво, я навіть готовий тобі спеціально забашляти, аби ти все саме так і написав, як тепер розказуєш.

Ми обидва розуміли — він бреше. Кидає мені соломинку, і якщо я, прорахувавши ситуацію, вхоплюся за неї, тоді все. Я в команді Каракая. Назад дороги не буде, і вирок, винесений мені, тільки відстрочиться. За тиждень, місяць чи півроку зі мною щось трапиться. Нещасний випадок, швидше за все.

Тому я не бачив причин приймати відстрочку. Навпаки — почав ще завзятіше копати собі могилу. Зовсім трошки лишилося.

— Дякую за пропозицію. Та на цьому історія не закінчується і задачка не розв’язується. Микола Бобров і тут діяв за своєю старою схемою — ламав артистів. І тепер я переходжу далі від фактів, ближче до власних здогадок та припущень. У проекті «Анжела Сонцева» артистом, митцем була Наталка Зима. Вона хотіла більшого. Вона тепер уже не була закомплексованою кіцманською школяркою. Її не влаштовували солоденькі тексти про те, хто кого полюбив, хто кого не хотів, а хто кого не забуде. Вона дозріла для серйозних музичних проектів. Вона навіть погоджувалася лишатися «голосом» Сонцевої, аби Сонцева погоджувалася співати іншу музику. Галі Чепелик було все одно, під що відкривати рота. Цю влаштовувало зіркове життя і чоловіки, яких вона без проблем міняла, — тут я на мить запнувся, та швидко взяв себе в руки. — Але Бобров стояв на своєму: Анжела Сонцева буде співати лише те, чого від неї звикли чекати. Припускаю такий ультиматум: Наталя грозиться піти з проекту, а Бобров каже: «Вперед! Лишаться фонограми, і ми ще пару років протягнемо. Потім я знайду ще двох дівчат, одна з яких точно вмітиме співати, і Анжела Сонцева ввійде до складу дівочого тріо. Ми не пропадемо, а куди поткнешся ти?» І знаєш, він був на всі сто правий. Наталя Зима зненавиділа його за це. Галя остаточно пустилася берега, кохання Наталка теж втратила. Тому зненавиділа тепер і шкільну подругу. Дівчина сподівалася, що ці двоє змінять її життя на краще. А виявилося — проект «Сонцева» остаточно його занапастив. Не допомагали навіть любовні інтрижки: у київських богемних тусовках лесбійство давно вже не вважається чимось неприйнятним. Навпаки, це навіть модно і, не побоюся цього слова, престижно. Ні, реалізація в сексуальному плані Наталю Зиму не цікавила. Аж раптом вона дізнається: такий собі Роман Каракай вів якісь переговори з їхнім продюсером, і Бобров чомусь відмовився. Хоча від співпраці він здебільшого не відмовляється. Зима розумна, тому вирішила сама дізнатися — що до чого. Так ви, мабуть, і познайомилися.

Каракай мовчав. Таке мовчання красномовніше за будь-які слова. Та я вже не міг зупинитися, навіть якби дуже хотів. Мене несло на гострі скелі, мов човник із понівеченого штормом вітрильника.

— Тебе, Каракаю, не зупинило, що Анжела Сонцева — це дві людини. Наталю Зиму не зупинило розуміння того, що непрямо доведеться працювати на успішний розвиток наркобізнесу. Прибрати з дороги продюсера Боброва й перейти до іншого продюсера, в принципі, можна. Вирок йому ви, напевне, підписали вже тоді. Тебе, Каракаю, навіть влаштовувала така ситуація. На особисті стосунки з Наталкою ви перейти з відомих причин не зможете, тому лишаються ділові й партнерські. Це лише допомагає бізнесу. І якщо бізнес вимагає знову підсадити Боброва на наркотики та в процесі імітувати передозняк, при цьому жодну зі сторін не гризуть докори сумління — прекрасно. Тільки усунути з розкладу продюсера — половина, навіть третина справи. Лишається Галя Чепелик, «обличчя» Анжели Сонцевої. А вона, на жаль, вірна тому, хто виписав їй путівку в життя. Убивати її не можна — Сонцеву знають в обличчя. Залякати, посадити на наркотики? Варіант. Але хто знає, скільки так можна протягнути? Залякана людина, особливо — вродлива дівчина, особливо — публічна особа — це міна сповільненої дії. І тоді, — я зробив останню в цьому монолозі паузу, — в чиюсь голову приходить дуже простий план. Треба з двох дівчат зробити одну. Співати й торгувати зовнішністю мусить одна людина. Якщо «обличчя» проекту заважає успішному втіленню задуму нового хазяїна, треба дати це обличчя іншій людині. У нашому шоу-бізнесі можна міняти гравців одного на іншого. Кого завгодно заміни ким завгодно — суть від цього не зміниться. З Наталі Зими треба було зробити Галю Чепелик.