Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Живий звук

— Ну, скажімо, на той час ми з тобою прикинули, що на Сонцеву напали.

— Правильно, — погодився я. — І це ще більше насторожувало. Раз мають місце погрози, значить, напад на машину співачки теж не наша фантазія. Але сам же бачиш: усе це інтуїтивно. Раз так, то й до справи не підшиєш.

— Це все?

— Це — початок. Далі мене насторожила історія про категоричну відмову Сонцевої співати наживо. Тут же виринула тема з фонограмою. Секрету з цього не робиться, ось де фішка. Кожному естрадному співаку можна реально закинути використання фонограми та зловживання нею. Ось тоді в мене в голові стрельнуло: якщо Анжела співає під фонограму, то чи означає це, що вона співає під свою власну «фанеру»? Тут теж тільки припущення, доказів не було. Їх могла дати Наталя Зима. Але тільки я почав її шукати, як на мене відразу наїхали. Значить, Зиму в будь-якому разі треба знайти! Один час я думав, що її вбили.

— За що це?

— Багато знає. Зокрема, з нею помре таємниця живого звуку та фонограми. Тільки погодься — надто це все мілко навіть для такого склочного середовища, як шоу-бізнес. Ну, не вбивають за використання чужої фонограми! Хіба що той, чиїм голосом співають, дуже захоче вийти на перший план, усунувши паразита.

— Так у результаті й сталося. Між іншим, на що вони всі розраховували? Бобров, Зима, навіть Каракай? У Кіцмані знали — Чепелик співати не вміє. У Чернівцях могли підтвердити: Анжела Сонцева — це Галя, за яку співає Наталя. При бажанні там знайшлися б спритники, готові навіть шантажувати… хоча б того ж таки Боброва.

Я випив запропонований коньяк, зібрався з думками.

— Ось тут виникає ситуація, яку важко пояснити кількома словами. Навіть цілий день товчи — не потовчеш. Її розуміти треба й відчувати.

— Постараюся вже, — буркнув Хмара.


Я зітхнув.

Починалася найменш доказова частина всієї цієї історії. Колись вона мусила початися.

— Тоді дивись. У нас, в Україні, так заведено: якщо ти досяг якихось вершин, нехай умовних, у межах свого села, містечка чи міста, про тебе знатимуть усі. Он дивіться, це кращий і найстаріший жебрак на нашому базарі! А ви знаєте, ким був його прадід? Січовим стрільцем! Чи комуністом, тут не суть важливо. Головне — кожен мусить жити в своєму болоті. Варто людині поміняти болото, як про неї в рідній багнюці автоматично перестають говорити. У світі навпаки: якщо виходець із глибинки чогось досягає в столиці чи в світах, у тій глибинці йому ставлять пам’ятник чи бодай чіпляють меморіальну дошку. Українці заздрісні. Варто дівчинці з Кіцмані кудись пробитися, і в Кіцмані про неї пам’ятатимуть лише близькі родичі. Решта або скаже: «Подумаєш, теж мені!», або нічого не скажуть. Не було такої людини, все, аллес. До того ж, Анжела Сонцева ще не стала «зіркою» такої величини, яку можна виводити на чисту воду та чимось шантажувати з користю для себе. Таким чином, на малій батьківщині Сонцева принципово не вважалася особою, вартою уваги. Нехай собі шариться по столицях. На це й зробив, очевидно, ставку Микола Бобров. Хто знає, як би було все за пару років. Але нині — ось так. Проект «Анжела Сонцева» не був під загрозою викриття. Його просто не збиралися найближчим часом викривати.

Хмара пожував губами, мов кріль.

— Нехай так. Вам, інтелігентам, видніше.

— Але й це ще не все. Лишається останній доказ, і тут тобі доведеться або прийняти його, або плюнути зараз в мій коньяк. Зовнішність Галі і Наталі я порівняв на фотографії справді випадково. Однак у тому, що мозковим центром і головною творчою одиницею проекту «Сонцева» є Зима і треба шукати її, я переконався наступного дня після того, як вона з обличчям Галі вийшла до журналістів і заспівала. Розумієш… Наталка Зима — лесбіянка.

— Це її особисте горе, — вставив Грузин.

— Представляючи новий проект Анжели Сонцевої, її нову іпостась, продюсер Назаров заявив її як українську відповідь Діані Арбеніній та Земфірі. Тепер скороти цю фразу до такого: Анжела Сонцева — це наша Земфіра. Я нічого не знаю про згаданих співачок, тому поліз в Інтернет. Знаєш, що там пишуть?

— Інтернет завалений різним сміттям, — впевнено заявив Хмара.

— Ага. І ось серед цього сміття — коли обмовки, коли прості згадки, а коли — відверті натяки та навіть розмови про сексуальну орієнтацію співачок Арбеніної та Рамазанової. Це все дурня, відразу погоджуюся, — я заговорив швидко, не даючи Хмарі вставити хоч слово проти. — Бог з ними, хай живуть, як хочуть. Але мене насторожили паралелі: якщо тексти пише Сонцева, як це сказано всюди, то значить вона — лесбійка. Орієнтація митця здебільшого накладає відбиток на його творчість. Я не полінувався, дав одному знайомому фахівцю з подібних питань послухати диски з піснями Арбеніної, Рамазанової та Сонцевої. Висновок однозначний: щось спільне, невловиме, але — спільне в них є. Не тематика — саме манера та світогляд.

Попередня
-= 93 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!