Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
***
Я вірю, що я досягну завітної мети.
І посміхатися я буду знову, як тоді,
Над тим, що плакала, журилася від ран своїх.
Але не раз скажу, що я люблю весь світ таким.
Мені подобається вітер, море та весна.
Не уявляю я себе без літа, сонця, хмар.
Людині треба падати, щоб прокидатись знов
І бачити очима іншими своє життя.
***
Буває так, що ти не знаєш, як же
Тобі йти далі по дорозі долі.
І ти стоїш на роздоріжжі саме
Єдиної стежини. Йти не хочеш.
Ти пам’ятаєш все, до чого прагнув.
І ось тепер не знаєш: ” А для чого
Ти жив... Ти жив і працював старанно?”
Повір, разів багато встати зможеш!
Таке життя, таке буває з кожним.
Воно допомагає вірним бути
Собі. І мріям, що ведуть всіх знову
До кращої мети, що люблять дуже.
***
Стежки у житті не має
Важчої, ніж шлях у світ,
Де живуть обман і правда;
Ніжність, віра – кривда, злість.
Це життя доросле наше,
Де завжди всі грають роль,
Кожен щось на серці має:
Хто надію, хто любов.
Відшукати кожний мріє
Ту доріжку, що веде
На дорогу долі, світу,
Ту, що можна не знайти.
Бо росте на ній сторіччя
Грубий і товстий бур’ян –
І у ньому ти століття
Все шукаєш рідний шлях.
Треба повністю віддатись
Мрії, вірити собі;
Не відштовхувати щастя!
І прощати кожну мить.
Жити так приємно! Жити!..
А чому повинні ми
Все життя шукати місце
