Слава ЗСУ!

Енемпсес вимовно приклав руку до серця і сказав з удаваною поважністю:

— Пане, мої вартові будуть свідками, що я звелю покласти це золото знову до гробниці. Хай бачать, яка я чесна людина.

Небхер замислено похитав головою. Облизав язиком сухі губи й ледве відвів очі від золота.

— Шкода, шкода, — бурмотів він. — Дещо з цих речей мені теж подобається.

Наче вражений якоюсь несподіваною думкою, наглядач скочив на два східці вгору. Примусивши Небхера глянути йому просто в очі, він заговорив хрипким од жадоби голосом:

— Пане, ми можемо мати щось коштовніше за це золото. Ти ж, певне, знаєш, яку безліч дзбанів з пахучим олієм та Чудовим мастилом ставлять фараонам у гробниці? Пришли до мене сьогодні вночі трьох вірних рабів, і я порівну поділюся з тобою тим багатством. Досі ці коштовні речовини забирали наші господарі тільки для себе. Чого ж нам тепер…

Небхер урвав йому мову порухом руки. Глянувши вгору, він тихо спитав:

— А де буде твоя варта, коли прийдуть мої раби?

— Вартові справлятимуть святкову учту, пане, з радощів, що їх сьогодні не битимуть.

— Гаразд, я покладаюся на твою кмітливість, Енемпсесе. А тепер накажи мерщій навести тут лад. Нехай замурують виломи і поставлять печатки. Вночі можна легко видовбати знову каміння й повиносити дзбани з мастилом. Доведеться тільки вдруге замуровувати вхід і ставити печатки. Зрозуміло?

Цього разу Енемпсес схилився по-справжньому поштиво й урочисто.

— Все буде так, як велить твоя мудрість. Перш ніж божественне сонце досягне найбільшої висоти, вхід буде щільно замуровано й запечатано.

Повітря над долиною в скелях тремтіло від полуденної спеки, коли верховний жрець Ментуфер прискакав сюди в супроводі великого почту. В храмі бога Амона-Ра він почув про нове пограбування й одразу ж урвав щоденну жертовну відправу. Бог Амон-Ра зазнав страшної образи, бо фараон Тутанхамон, що його гробницю сплюндровано, носив ім’я цього бога.

Годі, треба нарешті зробити все, щоб знайти грабіжників. Ментуфер надумав особисто доповісти про це новому владареві Єгипту — фараонові Хоремхебу. Навіть коли грабіжників прикривають високі урядовці, фараон не повинен на те зважати і з усією суворістю законів покарати злочинців та їхніх захисників.

Худорлявий Ментуфер, схожий на бога помсти, без упину мурмотів молитви й заклинання. Амон-Ра, напевне, почує свого вірного слугу й не відмовить у допомозі.

Темні очі верховного жерця були широко розплющені, непорушний погляд спрямований кудись у далечінь. Ментуфер не відчував ні спеки, ні спраги, ні втоми.

А жерці, що супроводжували його, знемагали від пекучого сонця. У горлі їм попересихало, в очах пекло від яскравого світла й куряви. Їм здавалося безглуздям їхати сюди посеред дня тільки через те, що сплюндровано ще одну гробницю. А яка чудова прохолода, який спокій панували в цей час у храмі.

Такий незначний владар, як Тутанхамон, не заслуговує, щоб з того здіймати галас. Його гробницю сплюндровано, тепер треба її обстежити. А навіщо? Ті, хто повинен відповідати за це, тільки стенуть байдуже плечима. Так бувало завжди, коли злодії потай розкрадали гробниці фараонів.

Ментуфер не чув того бурмотіння. Очі в нього засвітилися живим вогнем. Він спинив коня. Вартові Міста мертвих повели його до місця нового пограбування. Одразу ж, низько вклоняючись, підійшов Енемпсес.

Верховний жрець простяг над наглядачем руку:

— Гнів божий тебе покарає, бо ти теж винний у злочині.

Енемпсес звів руки до сонця:

— Полум’яний бог, який все бачить і все знає, може засвідчити, що я зробив усе, аби перешкодити злодіям дістатися до гробниці божественного Тутанхамона.

— Але це все-таки сталося! — гнівно відказав Ментуфер. — Тебе притягнуть до відповідальності, в цьому я присягаюся тобі ім’ям найвищого бога, якому служу.

Вартові перелякано завмерли. Їхнього пана, Енемпсеса, привселюдно звинуватив верховний жрець!

Гурт жерців бурмотів за ним хором:

— Звинувачено Енемпсеса, наглядача!

Енемпсес без страху оглядав людей у білому вбранні. Він бачив з їхніх облич, як байдуже їм те, що обурює верховного жерця. І хоч вони як годиться теж звинуватили його, це ще мало важило. Вони прийшли не схопити його, бо тоді їх супроводжували б солдати. Отож наглядач виснував, що Ментуфер знає стільки ж, скільки будь-який вартовий, а саме: до Тутанхамонової гробниці вдерлися злодії. Можливо, Ментуфер догадується, хто підбив їх, але довести це він не годен.

З певністю людини, котра не має за собою ніякої провини, Енемпсес підійшов до гурту жерців і крикнув голосом, що лунко розлігся довкола: