Слава ЗСУ!

Том пропустив це повз вуха. Він заговорив, ретельно добираючи слова, наче боячись, що Клай вибухне, як фугас.

— Вони нас ненавидять. Вони почали з ненависті до всіх і поступово перейшли до того, щоб ворогувати тільки з нами. Що 6 там не відбувалося у тому Кашваці, якщо це їхня ідея, то нічого доброго від неї не чекай.

— Якщо вони перезавантажуються й виходять на якийсь вищий рівень, то, можливо, дістануться до матриці «живи-й-давай-жити-іншим», — заперечив Клай. Усі ці суперечки не мали сенсу, вони обидва мусили це розуміти. Він повинен іти.

— Сумніваюся, — відповів Джордан. — Пригадуєте жолоб, який веде на бійню?

— Клаю, ми нормальні — це раз, — не вгавав Том. — Ми спалили одну з їхніх зграй. Це два і три, разом узяті. Тож схема «живи-й-давай-жити-іншим» нас не стосується.

— Та й чому 6 це мусило нас стосуватися? — додав Джордан. — Лахмітник сказав, що ми божевільні.

— І недоторканні, — нагадав Клай. — Тому зі мною нічого поганого не станеться, правда ж?

Отож, всі аргументи були вичерпані.

7

Том і Джордан вирішили піти прямо на захід, через Нью-Гемпшир та Вермонт, аби якнайшвидше залишити КАШВАК=БЕЗ-МОБ позаду, за горизонтом. Клай сказав, що відправним пунктом для усіх трьох стане траса-11, яка у Кент-Понді робила поворот під прямим кутом.

— Мене вона приведе на північ до траси-160, — пояснив він, — а ви можете йти далі, до Лаконії, це в самому центрі Нью-Гемпширу. Це не зовсім прямий маршрут, але яка в біса різниця, вам же не конче потрібно встигнути на літак, правда?

Притиснувши долоні до очей, Джордан потер їх і відкинув волосся з чола добре знайомим Клаю жестом, що свідчив про втому і неуважність. Йому бракуватиме цього жесту. І самого Джордана. А ще більше Тома.

— Шкода, що Аліси немає, — зітхнув Джордан. — Вона б вас відрадила.

— Не відрадила б, — похитав головою Клай, всім серцем шкодуючи, що Аліса втратила такий шанс назавжди. Він палко бажав, щоб у Аліси була можливість ще багато всього зробити. П'ятнадцять років — не той вік, коли треба помирати.

— Твої плани нагадують мені четверту дію «Юлія Цезаря», — сказав Том. — У п'ятій герої кидаються грудьми на власні мечі. — Зараз їм доводилося обходити (а іноді — й перелазити) автомобілі, що запрудили Понд-стрит. Позаду повільно згасали аварійні лампи будівлі муніципалітету. Попереду на легенькому вітерці хитався згаслий світлофор, що позначав центр міста.

— Не будь таким довбаним песимістом, чорт тебе забирай, — сказав Клай. Він пообіцяв собі не дратуватися (йому не хотілося прощатися таким чином з друзями, коли цього можна було уникнути), але просто не витримував.

— Вибач, я надто втомився, щоб зображати з себе групу підтримки, — огризнувся Том, зупиняючись біля дорожнього знака, на якому було написано «РОЗВИЛКА ТРАСИ-11. 2 МИЛІ». — І буду відвертим, у мене крається серце від самої лише думки про розставання з тобою.

— Томе, мені шкода.

— Якби я знав, що у тебе є хоча б один шанс із п'яти — та що там... один із п'ятдесяти... добре, не будемо про це. — Том посвітив ліхтариком на Джордана. — А ти? Маєш якісь аргументи проти цього безумства?

Джордан замислився, а потім повільно похитав головою.

— Одного разу Директор сказав мені одну річ. Хочете знати яку?

Том іронічно відсалютував ліхтариком. Промінь вихопив із темряви намет кінотеатру «Іока», у якому показували новий фільм за участю Тома Генкса, і аптеку поряд із ним.

— Хочемо.

— Він сказав, що розум може бути розважливим, але душа прагне, і серце знає, що йому потрібно.

— Амінь, — дуже тихо сказав Клай.

Вони пройшли дві милі на схід по Маркет-стрит, яка була відрізком траси-19А. Після першої милі тротуар закінчився і почалися ферми. У кінці другої вони побачили ще один світлофор, вогні якого не горіли, і знак перетину з трасою-11. На перехресті сиділо троє людей, загорнувшись по самі шиї у спальні мішки. Одного з них Клай упізнав одразу ж, як тільки навів на нього промінь ліхтарика: це був літній джентльмен з видовженим інтелігентним обличчям і волоссям із сивиною, стягнутим на потилиці у кінський хвіст. Бейсболка «Дельфінів з Маямі» на голові в іншого чоловіка теж видалася знайомою. А потім Том посвітив ліхтариком на жінку, яка сиділа поряд із паном Кінським Хвостом, і сказав: «Ви».

Клаєві не було видно, чи на ній є футболка «Гарлей-Девідсон» зі зрізаними рукавами (заважав спальний мішок), але він точно знав, що якщо футболка не на її власниці, то, напевно, в одному з рюкзаків, які купою лежали біля знака «ТРАСА-11». Також він знав, що жінка вагітна. Ці троє наснилися йому в мотелі «Шепіт сосен», за дві ночі до загибелі Аліси. Йому снилося, що вони у світлі ліхтарів стоять на платформах на великому полі.