Слава ЗСУ!

“Ну що, — прошепотіла я низьким Бішоповим голосом, — заграймо!”

— Діти мої, — розпочала я, — не треба мені брюссельської капусти, послухайте краще, що я вам розкажу.

— О, — зрадів інквізитор, — ну нарешті ти порозумнішав. Давай викладай всі імена, паролі, явки!

Дивно, подумала я, що вони хочуть дізнатися? Наскільки я пам’ятаю, Бішоп же наче не шпійон.

— Сто років тому великий державець, гордий профіль якого ще й досі прикрашає одногрошові монети, підписав прокламацію Емансипації нечистої сили. Цей пам’ятний декрет дав надію мільйонам, що страждали від прокляття несправедливості. Пройшло сторіччя — і що? Нещасні демони, яких зневажливо називають “чорні”, ще й досі не звільнені від кайданів сагрегації і дискримінації.

З цими словами я звільнила руки від мотузки. Це вдалося мені надзвичайно легко, і я тільки здивувалася, як це Бішоп раніше до цього не додумався.

— Час уже звільнитися від мороку несправедливості і відкрити двері нових можливостей для всіх дітей Божих. Час підняти націю з гримучого піску несправедливості до граніту рівності і братерства. В цьому безпросвітному відчаї, я все ж зберігаю мрію про те, що люди зрозуміють — ми всі були створені рівними.

Я мрію про те, що демони зможуть залишити свої гетто і без остраху збиратися на шабаші для святкування національних свят.

Я мрію про те, що королівська гвардія не збиватиме з самострілів стареньких, що здійснюють чартерні перельоти нічною порою.

Я мрію про те, що договори про купівлю-продаж душі набудуть законної сили, і від нас не будуть відхрещуватися, коли ми прийдемо за платнею.

Я мрію про те, що люди не будуть судити наші вчинки за кольором очей чи за наявністю тіні.

Я мрію про те, що інквізиція не катуватиме тих, хто має крихту співчуття до знедолених!

Я мрію про це сьогодні!

Інквізитори перезирнулися.

— Степанич, клич Ескулапа! — прохрипів чоловік у кашкеті.

— Ескулап у запої, — відповів дідок.

— Тоді Ваську з анатомічки.

— Васька в запої.

— А Зося з реабілітаційної?

— І Зося в запої.

— Шеф? Що будемо робити?

Чоловік у куртці потер скроні.

— Що ти хочеш? Я в запої.

Я підвелася, обурено відкидаючи мотузку і рушила до дверей.

— І це ті люди, яким держава довірила превентивну інквізицію.

— Ти куди?

— Нести мрію в маси.

— Степанич, клич Джеймса Рея.

Оп-па, треба тікати. Інквізитори метнулися мені навперейми, та де вже їм до мене, новоявленої чемпіонки з ходіння крізь стіни, левітації, містифікації і мас… масового психопроносу. (Це, напевне, так на мене вплинуло перебування у Пургаторії, а то б я в жисть не згадала промову Мартина Лютого на прізвисько Король.) Я скорчила диявольську рожу і зникла у спалахах фейєрверку. На моєму місці залишилась лише коза з червоною стрічечкою на шиї, на стрічечці було написано: “Кожній тварі по парі. Привіт Люциферу.”

… ХХVІ…

Коли ми опинилися надворі, я дала Бішопові відхекатися і прийти до тями, а потім влаштувла строгий допит. Мовляв, як на нас вийшло ДУПІ, і чого вони хотіли дізнатися. Та тут я зрозуміла, що мені зовсім не треба його відповіді. Варто було мені сформулювати питання, як відповідь сама з’являлася на невербальному рівні. Стриматись він просто не міг. Енурез якийсь ментальний, словом. Я (тобто він) приголомшено зупинилась, бо те, що я дізналась, було для мене абсолютною новиною.

Бішоп був офіцером ЗБОНЧу.

— Падлюка, простогнала я, — як же так?

В його уяві з’явився образ короля Артура в лахмітті.

— Я не міг нічого сказати. Це провалило б завдання.

— Яке завдання?

_Мужчина,_який_підглядає_в_замковий_отвір_жіночої_роздягальні._

— Розвідка сил супротивника. Ми певний час підозрювали пана Поманця. Але, правда, на тебе я вийшов цілком випадково, ну, поза планом.

_Цеглина,_яка_падає_на_голову_хорошій_людині._

— А Медді? Теж приємна несподіванка?

_Десятиугрикова_купюра_лежить_на_тротуарі._От скотина!

— А потім нащо ув’язалися?

_Селекціонер_у_халаті,_який_в_особливо_жорстокій_формі_схрещує_коня_з_віслюком._

— Подивитись, що вийде. Та потім, правда, вибач, я зрозумів, що ситуацію можна використати.

_Перехожий_чистить_кишені_п’яного,_що_лежить_під_парканом._

— Як же це?

— Спостерігаючи, як ти входиш до кола спілкування Люцифера, я міг би дізнатись про структуру організації, специфіку діяльності. Ну, сама розумієш.