Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Статті > "Ілюзія під назвою Свобода"

«Ілюзія під назвою Свобода»

В цій оповіді розповідається про людину на ім’я Джордж Маршалл, який кинув виклик системі і в результаті опинився в місті «не потрібних». Джордж це людина, яка починала з самих низів свою кар’єру, а завершила посадою директора банку. Але його час припав на економічну кризу в країні і він пропагував ідею створення абсолютної монетарної політики, бо тільки в цьому бачив вихід з ситуації. Джордж вважав, якщо економічна система перейде на монети, які будуть у вигляді золота та срібла, тоді настане економічне благополуччя. Свої ідеї публікував на своєму сайті, де у працях зазначав, що масони забрали цінні метали у свої руки, а простому населенню дали не потрібні папірці, які вразі економічної кризи, війни можна було тільки викинути. Сам він був прибічником соціалізму і свободи та входив у відповідну партію, де швидко здобув авторитет і став лідером. Для влади його ідеї та заклики до змін, представляли собою загрозу у вигляді революції. Тому було вирішено його відправити у місто «Содомора». Його звинуватили у підготовці до бунту і революції, що він нібито закликав до повалення правлячого режиму, тому був арештований і рішенням суду відправлений в «закрите місто».
«Содомора» це місто людей, які постійно надокучали владі своїми ідеями та прагненнями до свободи. Тому було вирішено створити місто, де всі противники правлячого режиму могли жити та вільно висловлювати та пропагувати свої ідеї. Так як демократія виступала за свободу слова, думок, ідей влада змушена була дотримуватися цих прав людини. Але були такі індивіди, які несли загрозу для суспільства та тої ж демократії. І це місто мало стати відстійником для тих, хто не хотів жити під владними приписами. Протягом кількох років туди зсилалися особи, які несли загрозу для соціуму своїми ідеями. А саме: політики, економісти, художники, письменники, співаки, вчені, режисери і багато інших. В цьому місті не було поліції, суду, владних органів, кожен сам дбав про безпеку свого житла та життя. За вбивства, грабежі нікого не карали, а можна було спокійно вживати або продавати алкоголь, наркотики. Так там опинився в місті беззаконня Джордж Маршалл зі своїми ідеями про монетарну політику і прагненнями до свободи. Його поселили на окраїні міста в дуже непривітному районі у одноповерховому будинку. Сусідом виявився художник на ім’я Кевін, який своїми працями засуджував дії влади і закликав людей до «життя без турбот». Вони одразу знайшли спільну мову і часто спілкувалися. Так між ними відбулася розмова під час знайомства:
К: Привіт! Я твій сусід Кевін, буду радий знайомству
Д: Я також! Мене звати Джордж
К: Як давно тут тебе поселили?
Д: Уже як два дні
К: За що прислали?
Д: За те, що пропагував економічні реформи
К: А мене за мої картини, які висміювали дії влади
Д: Буває
К: Так як ти вперше в цьому місті, то я пропоную завтра тобі зробити екскурсію
Д: Я не проти
К: Тоді до завтра!
Наступного дня Джордж і Кевін зустрілися і пішли гуляти по місту. Джордж був приголомшений станом цього міста, всюди був безлад, сміття, бруд, а на це йому Кевін сказав, що у місті відсутні комунальні служби. Проходячи далі було видно розбиті вітрини магазинів, салонів, а зайшовши в центр міста вони почули як хтось когось грабує і стріляє, а інші просто влаштували вуличну бійку. Зайшовши в парк Джордж побачив багато алкоголіків, а поруч з ними наркоманів, які кололися. Вийшовши з парку до північної окраїни міста вони зайшли в район «червоних ліхтарів», де було безліч повій, а неподалік стояли сутенери, які шукали клієнтів. Покинувши той район Кевін запропонував піти додому, бо уже темніло і ставало небезпечно залишатися на вулиці навіть у центрі. Йшовши додому Джордж запитав у Кевіна про цей стан у місті на що він йому відповів:
К: Джордж ти не дивуйся цьому місту. Тут немає ні поліції, ні влади, ні суду та ніяких законів, тому тут панує хаос. Кожен хто живе тут сам за себе.
Д: А як захиститися від цеї нечисті?
К: Зброєю. Пропоную тобі її придбати. Бо тепер за безпеку свого дому та життя ти відповідаєш. Якщо хтось зазіхне на твоє житло чи життя, то його карати не будуть. Я вже казав, що поліція відсутня і ніхто тебе не захистить.
Д: То для чого таке місто, де кожен, що хоче те й робить?
К: Це місто Свободи! Тут немає ніяких обмежень, покарань, податків. Тут ти сам собі президент і король, і принц, і вождь. Ти можеш спокійно говорити про те, що тобі заманеться, висловлювати свої ідеї, шукати однодумців і найголовніше не боятися переслідувань з боку влади. Тому вони нам створили це місто, де ми почуваємося комфортно.
Д: Тобі комфортно в такому місті?
К: Так! Я спочатку як потрапив сюди також був шокований цією ситуацією і хотілося втекти. Але з часом адаптувався, знайшов співрозмовників, однодумців і створив свою організацію, яка проповідує вільне мистецтво, без цих надиктованих правил, стилів, жанрів. Як захотілося так і малюй, і ти можеш у своїх картинах засуджувати владу і її закони. Та ніхто тебе не засудить на тюремний строк, мотивуючи це тим, що своєю творчістю ти пропагуєш анти-суспільні норми. А згодом я захопився ідеями свого друга про «життя без турбот», до речі він філософ.
Д: І що він пропагує?
К: Він виступає за те, що сучасній людині потрібно відмовитися від звичного темпу життя і вдатися до спокою душі. Не забивати свої мізки не потрібною роботою, грошима, багатством, повсякденними справами, а присвятити себе душі. Шукаючи гармонію та спокій, бо тільки так ти будеш щасливим.
Д: А його сюди прислали через його ідеї?
К: Так! Він просто у свою секту навернув багато людей і не тільки бідних, а й багатих та впливових. Один із його однодумців був бізнесменом і він ледь не продав все, що мав. Та його вчасно зупинила дружина і поклопоталася щоб мого друга відправили в Содомору.
Д: А як звати твого друга?
К: Гаррі Марей!
Д: Було б цікаво з ним поспілкуватися
К: А це не проблема, ми можемо піти на його зібрання у суботу
Д: Давай підемо
К: Добре!
Дочекавшись суботи Кевін і Джордж пішли на зібрання, де чули проповіді Гаррі Марея, який закликав всіх до миру, спокою та блаженства. Але Джорджа здивувало те, що всі присутні були як під гіпнозом і називали Марея месією, який має врятувати цю планету. Тоді Джорджу стало ясно, що Марей ніякий не філософ, не священник, а просто аферист, який видурює гроші у своїх так званих прихожан під дією гіпнозу. Але думав він так спочатку та коли побачив, що в кінці зібрання всі почали курити марихуану і під час цього давали пожертви на космічний корабель, який їх мав забрати на Марс. Джордж зрозумів, що Гаррі з них робить наркоманів, руйнуючи їх свідомість. Та на превеликий жаль Кевін також був залежний від наркотиків і легко давався впливу. Уже після завершення цього дійства Кевін познайомив їх обох:
К: Гаррі! Я хотів тебе познайомити зі своїм новим сусідом та другом Джорджем
Г: Мені дуже приємно!
Д: А мені то як!
Г: Я дуже радий, що моя сім’я з однодумців збільшується і в мене вірять, що я зможу їх врятувати
Д: А я думаю, що ти шарлатан, який просто видурює гроші
Г: Та що ви так грубо!
Д: А ти думаєш, що я не помітив як ти з допомогою наркотиків людей вводиш у транс і наказуєш їм
Г: Та навіть якщо це й і правда, то мене не покарають, бо їх ніхто не змушував до мене йти!
Д: Тебе то вже точно ніхто не покарає, бо ти вже тут! Тільки не розумію для чого ти це все робиш, якщо з цього міста тобі не вибратися?
Г: А ти не розумій і не пхай свій ніс куди не треба!
Розійшовшись Кевін докоряв Джорджу за його слова у адрес Гаррі, а на це Джордж казав, що він пройдисвіт і аморальна людина, роблячи інших за допомогою наркотиків зомбі. Та Кевін все одно вірив у Марейа і вважав його чесно та благородною людиною. Та щоб не посилювати конфлікт між собою вони змінили тему і почали розмовляти про мистецтво:
К: Джордже, я пропоную тобі відвідати мою картинну галерею. Наступного тижня буде моя виставка і я був би радий тебе побачити
Д: Я не проти! Та й до речі мені подобається образотворче мистецтво і я захоплююся «культом тіла»
К: Тобі подобається «культ тіла» у мистецтві?
Д: Так! Мені завжди подобалося як античні митці зображували своїх богів і героїв
К: Тоді я тобі запропоную відвідати аж дві виставки!
Д: А кого ще?
К: Мого колеги, він також прибічник цього культу. Тому думаю ти будеш радий побачити його картини
Д: Я не проти!
К: Тоді до зустрічі на виставці!
Дочекавшись наступного тижня Джордж відвідав галерею Кевіна і його виставку, але йому не сподобалися творіння, бо вони на його думку були просто звичайною гамою кольорів, які були змішані в хаотичному положенні. Кевінові він сказав, що його картини це майбутнє мистецтва! А от виставка колеги Кевіна його здивувала. Йому сподобалися картини, де були зображені оголені жіночі та чоловічі тіла. Вони були ідеальними, накаченими, підтягнутими, а жіночі тіла були у формі «вісімки» з пишними формами. Джордж був дуже радий познайомитися з цим митцем:
К: Джордж знайомся це Лукас Мікело!
Л: Я дуже радий познайомитися з поціновувачем мого мистецтва
Д: Мене приголомшила ваша виставка! Ви створили прекрасні картини
Л: Дуже дякую! А ви поціновувач мого стилю?
Д: Так!
Л: А ви не пробували свої сили в мистецтві?
Д: Пробував, але я не маю такого таланту як ви
Л: А не хотіли ви ще раз спробувати свої сили?
Д: Можливо
Л: Тоді я дам вам візитку і ви зателефонуєте, і ми домовимося про зустріч в моїй студії
Д: Добре!
Після кількох днів Джордж домовився з Лукасом і прийшов до нього в майстерню. Він був вражений, коли побачив оголених дівчат, які позували для картин. На що Лукас відповів, що він і його підопічні малюють картини тільки з позуючих дівчат і хлопців. Джорджу запропонували намалювати одну дівчину і він звичайно почувався ніяково перед нею та швидко взяв себе в руки. Він її малював хвилин сорок і на думку Лукаса, як для першого разу, чудово:
Л: Джордж, а чому ти казав, що в тебе таланту не має?
Д: Раніше в мене нічого не виходило, а сьогодні вдалося
Л: У тебе є талант, тільки ти його не відкрив. Багато людей живуть і не підозрюють про те, що у них є талант до чогось, бо вони його не знаходять у собі і не відкривають. Дехто вчасно його знаходить, інший - пізно, а третій взагалі не знаходить
Д: Таке буває!
Л: Тільки ти хоч не поховай свій талант
Д: Добре!
Після цієї розмови Джордж познайомився з дівчиною, яка позувала для картини. Її звали Анна Йонссон, вона була фітнес-моделею. Джорджу дуже сподобалося її тіло та зовнішність, її прекрасне світле волосся, голубі очі. Він закохався в неї з першої їхньої зустрічі. І між ними відбулася перша розмова:
Д: Ти дуже красива!
А: Ти не перший хто мені це говорить
Д: Я раніше не зустрічав такої красивої дівчини як ти
А: Всі ви так чоловіки кажете, а потім зустрічаєте ще кращу і вже не можете жити без неї
Д: Я тобі не брешу! Я справді такої як ти не зустрічав
А: А дружина чи дівчина в тебе є?
Д: Ні! Я всю свою молодість потратив на кар’єру, а в результаті опинився тут, не маючи ні коханої дівчини чи дружини
А: В мене схожа ситуація
Д: Але ти ще дуже молода і в тебе ще все попереду
А: Ти міг би так говорити, якби ми тут не жили
Д: До речі, а як ти тут опинилася?
А: Я писала статті про свободу, де зазначала, що її не має і це все брехня!
Д: Цікаво послухати твою думку, тому пропоную знайти затишне місце і обговорити цю тему
А: Згодна, все одно я нічого не планувала на вечір
Зібравшись, Джордж і Анна вирушили в центр міста, в кафе під назвою «Фортуна». Там вони сиділи за столиком і обговорювали різні теми і в тому числі твердження Анни про свободу
Д: Ти кажеш, що свободи не існує?
А: Так!
Д: А чому?
А: Свободи у суспільстві не може бути, завжди є певні обмеження. Людина може вчиняти дії на свій розсуд тільки ті, які не суперечать законодавству. Ти ж не можеш прийти до себе додому і на власному подвір’ї вирощувати, наприклад, марихуану і її продавати знайомим. Хоча, це твоя територія, і ті, хто будуть брати в тебе товар усвідомлюватимуть те, що вони роблять, тебе поліція покарає за незаконне вирощування і збут. Навіть якщо ти нікого не вбив і не пограбував. Ти не можеш вчиняти те, що тобі заманеться, якщо воно не суперечить законам. І це не тільки наркотики, є багато чого за що тебе можуть покарати, навіть якщо ти не вчинив ніякого анти-суспільного злочину. Навіть та ж свобода слова, твої погляди і переконання будуть публікуватися тільки при одній умові, що вони не суперечать панівній ідеології і владі. Чи ти думаєш, що соціалісти, комуністи, анархісти чи расисти можуть вільно висловлювати свої думки?! В нас за расистські твердження тебе можуть посадити, хоч ти не закликав до перевороту, вбивств, насилля. І тоді постає головне питання: то де та свобода слова, думок та ідей, коли певні ідеологічні групи дискримінуються за прості слова? То по твоєму свобода існує?
Д: Я думаю існує
А: Свобода дій може існувати тільки в тому випадку, коли ти опинишся на безлюдному острові сам. Там де не буде влади, поліції, законів, де ти будеш робити все, що захочеш. Зліпиш собі з піску трон і проголосиш себе королем цього острову, накладеш податки на папуг і туканів і ніхто тобі не заперечуватиме, окрім природи. Але вся біда полягає в тому, що проживши якийсь час на острові сам, ти здурієш від нестачі спілкування з людьми і бажатимеш повернутися в те суспільство, де є закони та обмеження.
Д: А якщо ти на острові будеш не один?
А: Якщо хтось ще буде, то це буде не свобода, бо тій людині чи людям можуть не подобатися твої думки і дії та будуть просто тебе засуджувати. А ти будеш казати як ти їх ненавидиш, і як добре тобі було б без них.
Д: То виходить, що у суспільстві немає свободи, а коли ти залишаєшся один то дурієш і не можеш без того обмеженого соціуму.
А: Так! І я дуже рада, що до тебе це дійшло і що людині без законів і обмежень як рибі без води.
Д: А це місто на твою думку, що собою представляє?
А: Телепроект для влади. Навіть і тут ми у них на прицілі.
Д: А далі, що будеш робити?
А: Хочу звідси втекти.
Д: А куди, якщо всюди переслідування і контроль?
А: На якийсь безлюдний острів.
Д: Одній?
А: Хотілося б з коханою людиною.
Д: Я був би не проти з тобою втекти.
А: Ти так мені освічуєшся в коханні?
Д: Я думаю що краще тебе уже нікого не знайду. Та й закохався у тебе з першого погляду, як хлопчисько!
А: Я з тобою не проти тікати.
Д: Але як ми звідси втечемо, якщо місто обнесено зі всіх сторін стіною і проволокою?
А: Не так давно на півдні міста, деякі збожеволені скульптори рили тунель під стіною і до кінця не доробили. А те вирите закидали сміттям будівельним.
Д: А чого вони копали той тунель?
А: Також хотіли втекти, але в них закінчилися гроші на наркотики і почалася ломка. І так один за одним здохли, а якби не кололися, то втекли.
Д: А влада знає щось про той тунель?
А: Ні, не знають, про це тільки відомо жителям найближчих вулиць.
А: Тому даю три дні на роздуми. А я буду готувати підробні документи, щоб ми могли за містом спокійно пересуватися і добратися до півдня.
Д: Та я вже готовий.
А: От і добре!
Протягом наступних трьох днів Анна та Джордж готувалися до втечі. Вони зробили підроблені паспорти, гроші і з нетерпінням чекали того дня. Джордж наостанок вирішив попрощатися зі своїм сусідом та другом Кевіном Мілером :
Д: Кевін я хотів тобі дещо сказати.
К: Що?
Д: Я запланував втечу з однією дівчиною.
К: А хто вона, і як ви втечете, якщо це не можливо?
Д: Її звати Анна і вона працює у майстерні Лукаса.
К: А це не та Анна, що позує для картин і вона ніби фітнесом займається?
Д: Так, це вона!
К: І як ви будете тікати?
Д: На півдні міста є тунель, який копали скульптори, які збожеволіли та не докопали.
К: Я чув про цей тунель, а його хіба не зарили?
Д: Його закидали сміттям, тому нам залишається очистити і трішки докопати той тунель.
К: А документи у вас є, бо без них ви далеко не втечете?
Д: Так, є!
К: Звичайно підроблені?
Д: Так!
К: А коли думаєте діяти?
Д: Завтра увечері.
К: Мені залишається тільки побажати тобі вдачі і успіху!
Д: Дуже дякую і я тебе не забуду!
Попрощавшись, Джордж та Кевін розійшлися по домівках. Але в той же вечір Кевін подзвонив до Гаррі Марея і сповістив його про заплановану втечу Джорджа та Анни. Так як Кевін був платним інформатором Марея і розповідав йому все, що було відомо про когось з мешканців цього міста:
К: Привіт Гаррі! У мене є цікава інформація.
Г: Яка?
К: Мій новий сусід Джордж Маршалл з Анною Йонссон запланували втечу.
Г: І як вони будуть тікати?
К: Через тунель на півдні, який копали скульптори, якщо ви ще це пам’ятаєте.
Г: То ж той тунель мали закидати землею!
К: А закидали сміттям і його викопати не складно.
Г: А коли тікають?
К: Завтра ввечері
Г: Дякую за інформацію!
В той же час, після розмови Гаррі Марей сповістив у поліцію про заплановану втечу за межі міста Содомора. І поліція готувалася до розправи з втікачами. Анна та Джордж закінчували приготування і чекали вечора наступного дня. Дочекавшись сутінок вони пробралися до того тунелю, відкинули сміття, Джордж докопав прохід. І тоді у них пролунала остання розмова, але вони нічого ще не підозрювали:
Д: От і настала ця мить.
А: Так нам потрібно швидше вилазити на ззовні, а далі пішки йтимемо до найближчого міста, а там знайдемо якийсь транспорт і на південь до островів.
Д: Анно я хочу щоб ти знала, що я тебе кохаю і хочу провести з тобою все подальше своє життя.
А: Та я вже це чула і я тебе кохаю! І хочу мати від тебе дітей.
Д: Це правда?
А: Так! І давай уже лізь, Казанова.
Це були їхні останні слова, вийшовши за межі стіни, вони побачили, що їх уже чекала поліція. Всюди було багато автомобілів з увімкненими фарами і поліцейських з націленими автоматами на них. Тоді подумки Анна та Джордж подумали, що це кінець і їх зараз арештують, але тільки пролунали автоматні черги, які розрешетили тіла двох втікачів.

04.03.2018 Автор: Стасюк Володимир Петрович


Ваш коментар буде першим!