Слава ЗСУ!

"Шизофренік " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 21.03.2022

«Шизофренік»
Ця сумна історія сталася насправді зі старшим братом однокурсника моєї сестри двадцять п'ять років тому. Старшого брата однокурсника моєї сестри звали Денис і навчався він на фізико-математичному факультеті КПІ за спеціальністю « прикладна математика». Деніс був дуже математично обдарованим студентом і регулярно з року в рік перемагав на всеукраїнських та міжнародних олімпіадах з математики займаючи по черзі то перше то друге місця. Батьки Дениса Віктор Іванович та Ольга Олексіївна дуже пишалися видатними здібностями свого сина, які підтверджували всі викладачі кафедри «математичного аналізу та теорії ймовірностей» і бачили свого сина в майбутньому новим Карлом Фрідріхом Гауссом, Андрієм Миколайовичем Колмогоровим або Джоном фон Нейманом. Вони контролювали буквально кожен крок свого сина, не дозволяли йому грати зі своїми однокласниками після уроків тому що вважали, що повинні «захистити сина від негативного впливу вулиці», складали йому розклад дня і змушували Дениса цілими днями сидіти за підручниками з математики та готуватися до різних олімпіад та конкурсів. …На третьому курсі КПІ готуючись до чергової всеукраїнської математичної олімпіади не витримавши такої розумової та фізичної напруги Денис збожеволів. Виявилося це на етапі відбіркового конкурсу всеукраїнської олімпіади коли Денис почав бурхливо розмахувати руками та розповідати всім членам журі що він володіє «секретною інформацією» яка наснилася йому уві сні про те, що інопланетяни з планети Kepler-442b посилають з космосу спеціальні промені на кшталт рентгенівських які проникають у мозок і зомбують людину, а захиститися від таких променів можна лише одягнувши спеціальну каструлю попередньо обмотавши голову алюмінієвою фольгою, яка віддзеркалюватиме агресивні космічні промені інопланетян не даючи їм проникнути в мозок і перетворити людину на живого зомбі. Спочатку члени журі олімпіади вирішили, що Денис просто хуліганить і спробували його присоромити, але побачивши що він не вгамовується і продовжує поводитися неадекватно, вони викликали його батьків і швидку допомогу. Батьки Дениса та швидка допомога приїхали за п'ятнадцять хвилин і майже одночасно. Лікарі швидкої оглянувши Дениса незважаючи на протести матері Дениса Ольги Олексіївни віднесли свій вердикт, що Денис з високим ступенем ймовірності хворий на «шизофренію» і наполягали на його примусовій госпіталізації до київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова де він буде знаходитися під цілодобовим наглядом лікарів та де йому забезпечать належний медичний догляд та кваліфіковане лікування. Батьки Дениса Віктор Іванович та Ольга Олексіївна категорично відмовилися від госпіталізації Дениса до київської міської психіатричної лікарні №1 імені І. Павлова і вважали за краще «по-тихому» без розголосу відрахувати Дениса з третього курсу КПІ та відправити його жити до села Абрамівка Вишгородського району Київської області. У селі Абрамівка батьки Дениса знайшли розлучену жінку Дарину з трьома дітьми, яка мала трьох корів та займалася фермерством. Батьки Дениса Віктор Іванович та Ольга Олексіївна домовилися, що платитимуть Дарині щоб він жив у неї в приватному будинку і вона доглядала їхнього сина Дениса. Дарина погодилася і Денис переїхав до неї жити до її приватного будинку. Дарина щомісяця регулярно отримувала гроші від батьків Дениса за те, що їхній син живе і харчується в неї, а ще вимагала щоб Денис допомагав їй по господарству: копав землю, колов дрова, ремонтував вуличний дерев'яний паркан зі штакетника, латав старий шиферний дах на будинку . Таким чином Денис жив «рослинним життям» у селі, не напружуючи мізки і його батьки були цілком задоволені ситуацією, що склалася. Щомісяця мати Дениса Ольга Олексіївна провідувала сина Дениса у селі Абрамівка Вишгородського району Київської області та привозила Дарині гроші. Батько Дениса Віктор Іванович не приїжджав провідати сина до села. Здавалося, що Віктор Іванович зовсім забув про те що у нього є син. Мати Дениса Ольга Олексіївна приїжджаючи в село провідати сина щоразу виправдовуючись кажучи синові, що його батько дуже зайнятий на роботі і тому не зміг приїхати відвідати сина в селі. Денис вірив чи вдавав що вірить поясненням матері Ольги Олексіївни.
…Минув рік. Настала зима і одного зимового дня у приватний будинок до Дарини прийшов Віктор мешканець сусіднього села і попросився на нічліг тому що був вже пізній вечір, а в нього зламалася машина і він не міг поїхати додому. Віктор запропонував Дарині гроші за нічліг і вона погодилася пустити його переночувати на одну ніч. Дарина розмістила Віктора в кімнаті, де спав Денис, а сама з трьома дітьми розташувалася в сусідній кімнаті. Віктор повечеряв, покурив перед сном, а потім роздягнувся і ліг спати, і незабаром захропів. Дениса який уночі спав дуже чуйно хропіння сусіда по кімнаті Віктора дуже дратувавало. Не хропи мужик сказав Денис Віктору. Але Віктор глибоко заснув і не чув, що Денис йому сказав. Я сказав не хропи, ти мені спати заважаєш знову сказав Денис звернувшись до Віктора. Віктор нічого не відповів Денису продовжуючи глибоко спати і голосно хропіти. Ах, ти ось як розсердився Денис відчинив вхідні двері і вийшов із дому на двір. Денис пішов у комору дістав звідти сокиру, повернувся в будинок, ударив сокирою по голові сплячого Віктора і поклавши поруч з ліжком закривавлену сокиру ліг спати на своє ліжко і незабаром міцно заснув.
Прокинувшись о 4-й ранку, щоб подоїти своїх трьох корів Дарина вийшла зі своєї кімнати і виявила страшну картину: убитого Віктора, що лежав на ліжку, а на сусідньому ліжку мирно сплячого Дениса поруч із ліжком якого лежала закривавлена сокира. Злякавшись Дарина розбудила своїх трьох дітей і взявши їх з собою побігла до сільського дільничного Петра Анатолійовича який жив на сусідній вулиці. Петро Анатолійович вислухав свідчення Дарини і через десять хвилин уже був у неї в хаті і трусив сплячого Дениса. Гей ти вставай звернувся до Дениса дільничний Петро Анатолійович. А що сталося протираючи сонні очі і сідаючи на ліжку безневинним тоном запитав у дільничного Петра Анатолійовича Денис. У цей час Дарина з трьома дітьми стояла на вулиці біля свого будинку не наважуючись увійти всередину. Це ти його вбив запитав Дениса дільничний Петро Анатолійович. Я відповів йому Денис. А за що ти його вбив запитав у Дениса дільничний Петро Анатолійович. Як за що здивувався Денис. Я двічі просив Віктора не хропіти уві сні тому що його гучне хропіння заважало мені спати, а він продовжував хропіти і ніяк не реагував на мої прохання. Я розсердився, взяв у коморі сокиру, вдарив Віктора сокирою по голові щоб не заважав мені відпочивати і ліг спати далі відповів дільничному Петру Анатолійовичу Денис. Збирайся ти арештований за підозрою у навмисному вбивстві людини і поїдеш зі мною у відділок буду оформляти тебе сказав Денису дільничний Петро Анатолійович. Давай сюди руки сказав дільничний Петро Анатолійович Денису. Денис слухняно простягнув руки і дільничний Петро Анатолійович застібнув на руках Дениса кайданки. Пішли сказав дільничний Петро Анатолійович Денису та вивів Дениса у двір повз стоячих у дворі Дарини та її трьох дітей. Дільничний Петро Анатолійович посадив Дениса на заднє сидіння службового «Бобіка» та поїхав з ним у відділок. Суд, що відбувся через місяць визнав Дениса винним у умисному вбивстві людини згідно зі статтею 115 кримінального кодексу України, але оскільки судово-психіатричною експертизою було встановлено, що Денис страждає на шизофренію і тому є недієздатним, то суд ухвалив рішення відправити Деніса на примусове лікування до психіатричної лікарні в Києві в він перебуває на лікуванні і досі.
Кінець

---

Ваш коментар буде першим!