Слава ЗСУ!

"Життя" від Malyna опубліковано 09.03.2017

Гуляючи по місту з чашечкою запашної кави і роздивляючись вулицю, згадалось як вийшла із автобусу з валізою на плечі і вперше побачила місто, яке мало стати моїм домом.

Вийшовши з автобусу і тягнучи величезну валізу, оглянулась по сторонам. Сіре, похмуре, наче не дуже задоволене моїм приїздом місто. Не встигла я оговтатись як натовп захопив мене у свій вир і поніс на зустріч новому.

Люди, як і саме місто, не випромінювати радість. На їх обличчях читались роздратування, втома і злість. Принципи «моя хата з краю» і «сам дурак» тут були написані практично на кожному обличчі.

Це для мене було дивиною, адже раніше мене оточували відкриті і посміхнені люди. А місто завжди відображає своїх мешканців, тому воно зеленіло і цвіло, постійно оновлюючись.

Часу пройшло не мало поки я і мій новий дім знайшли спільну мову. Бажання змін вирвалось на зовню, коли вся країна піднялася з колін. Ми не залишились в стороні, переживаючи ці події всі як один. І щось ніби «клацнуло» всередині, відкрились очі і серця. Люди прокинулися ніби від сну. Енергія почала бурлити по вулицям і провулкам, наче у вулику.

І зараз прогулюючись містом з чашечкою запашної кави можна легко побачити молоду пару, яка голосно сміється, велику і шумну компанію, яка направляється в сторону кіно.

Змінились люди всередині і почало мінятись все навкруги, як буває лише в казках. Вулиці стали квітучі і привітні, будинки посміхаються з усіх сторін.