Слава ЗСУ!

"Головний міф міста Мирноград Донецької області «Історія шахти «Центральна»" від Юлія Павлюк опубліковано 29.06.2017

Я живу в маленькому містечку Мирноград Донецька область. Наше місто – шахтарське. Я б хотіла розповісти про головний міф нашого міста «Історія шахти «Центральна». Офіційною датою заснування нашого міста прийнято вважати 1911 рік. При цьому будь-яка документальна база – відсутня, жоден документ не підтверджує цю дату. Іншими словами, ніхто і ніколи не намагався науково обґрунтувати цю дату. Більш того, офіційна версія заснування міста і шахти «Центральна», як місто утворюючого підприємства, на перевірку виявилось черговим радянським міфом. І, як поводиться міфу, він тримається на трьох китах. Перше з орендний договір 1911 року, укладений між Ієвлєвим та Кречунеско і селянською общиною села Новоекономічне. Друге – початок будівництва шахти «Центральна» в 1911 році. І третє – реєстрація цієї шахти, як діючого промислового підприємства у 1911 році. «Початок будівництва шахти «Центральна» і прийнято вважати датой заснування міста Новоекономічне» - це цитата з «Історії міст та сел. Української ССР» Том «Донецька область». Але в природі не існує жодного документу, який би хоч якось підтверджував початок будівництва шахти «Центральна» у 1911 році. По одній простій причині: шахту не починали будувати ні в 1911 році, ні в 1912 році! Перше, що кидається в очі при ознайомленні з документами щодо історії Новоекономічного рудника, так це повна розбіжність між тим, як цей період відображено в документах того часу.

Якщо вірити радянським джерелам, то вже у 1914 році Новоекономічний рудник представляв собою 4 шахти із загальною кількістю робітників 1450 осіб. На шахтах рудника добували щодобово до 12000 пудів вугілля. А головне, що в цьому ж році вступила у стрій і дала своє «перше промислове вугілля» найкрупніша шахта рудника – «Центральна».

Але, якщо ми звернемось до документів того часу, то не знайдемо підтвердження цієї інформації. Розбіжність стосується, практично, усіх аспектів діяльності Новоекономічного рудника.

У «Звіті начальника Гірничого управління південної Росії» гірського інженера за 1913 рік повідомляється: на Новоекономічному руднику «розпочата проходка« Центральної »шахти ...»! Ні в 1911-му, ні в 1912-му роках, а тільки в 1913 році почали бити вертикальний стовбур шахти «Центральна», глибиною 60 сажнів, круглого перетину діаметром 2 сажні з бетонним кріпленням. Середня швидкість проходки вертикальних стволів в Донбасі в 1913-1914 роках була 4,5 - 5 сажнів на місяць. Отже, в 1914 році повинні були пройти ствол до горизонту №1. Це підтверджує таємний радник С.Н. Сучков С.Н. в «Звіті начальника Гірничого управління південної Росії» за 1914 рік. Але шахти будували не тільки «вниз», але і «вгору». У 1914 році на Новоекономічному руднику почалося будівництво надшахтної будівлі «Центральної» і установка металевого копра висотою 25 метрів.

Щоб виключити будь-які спекуляції на тему: шахта №1 і шахта «Центральна» - це одна і та ж шахта, як стверджують радянські джерела, - в «Звітах» за 1913 - 1914 роки ці шахти згадуються паралельно. Іншими словами, це дві абсолютно різні шахти, побудовані в різний час, в різних місцях, різними людьми (товариствами). Якщо шахті «Центральна» судилося стати флагманом радянської вугільної промисловості, то шахта №1 припинила своє існування, практично, одночасно з пуском шахти «Центральна». Крім того, «Центральна» - це шахта з металевим копром і бетонним кріпленням, шахта №1 - дерев'яний копер і дерев'яна кріплення.

Будівництво шахти «Центральна» не завершилося в 1914 році. У наступному році, згідно із «Звітом» проводилися установка і випробування парової підйомної машини, завершилася установка копра, на горизонті №1 були встановлені насоси водовідливу. І тільки в 1916 році шахта «Центральна» стала до ладу діючих підприємств рудника. Деякі місцеві краєзнавці стверджують, що існує документ, який підтверджує реєстрацію шахти «Центральна» ще в 1911 році. Називається він «Відомість кам'яновугільних підприємств коксівного, спікливих, газових і полум'яних вугілля з передбачуваної видобутком не менше 1 мільйона пудів». Оригінал цього документа знаходиться в Харківському державному історичному архіві. Однак, мався на увазі не сам документ, а так звана виписка, точніше сказати, архівна довідка (оригінал довідки знаходиться в Красноармійському історичному музеї). Справедливості заради слід зазначити, що всі назви, дати і числа в обох документах збігаються. Однак ні в оригіналі, ні в архівній довідці шахта «Центральна» не згадується! Більш того, сам документ датований 1916 роком. Важко зрозуміти логіку краєзнавців, які ототожнюють Новоекономічний рудник (це чотири шахти, не рахуючи підйомної і вентиляційних) і шахту «Центральна».

Ними зовсім не враховується і той факт, що всі зареєстровані промислові (точніше фабрично-заводські) підприємства в Російській імперії обкладалися цілою мережею податків, основним з яких був промисловий. Крім того, з кожного підприємства стягувався земський і губернський збори. Реєструвати підприємство, а тим більше платити податки за нього, суперечить здоровому глузду.

Тепер про платників податків. Ф.Е. Ієвлев і Н.Д. Кречунеско шахту «Центральна» не будували. Цим займалося акціонерне товариство «Грушевський антрацит» (з квітня 1913 року - Донецько-Грушівське акціонерне товариство кам'яновугільних і антрацитових копалень). Що стосується орендного договору, то до сих пір ніхто з прихильників радянської версії заснування міста чітко і виразно не пояснив: а який зв'язок між цим договором і підставою міста? Яке відношення він має до шахти «Центральна»? Договір уклали в 1911 році, шахту почали будувати через два роки. Договір укладали одні гірничопромисловці, шахту будували зовсім інші. Орендний договір 1911 не передбачав капітального житлового будівництва, а перші кам'яні казарми і вдома для сімейних на Новоекономічному руднику з'явилися тільки в 1913 році.

Головний козир в руках прихильників офіційної версії заснування нашого міста - це «перше промислове вугілля шахти« Центральна »в 1914 році, знамениті 117 940 тонн! Але ніхто з наших краєзнавців досі не поставив собі за мету з'ясувати: звідки взялися ці цифри? Перш за все, слід звернути увагу на одиницю виміру (тонни). Отже, це джерело радянського періоду. Не дивлячись на те, що Російська імперія підписала в 1875 році Женевську конвенцію про використання метричних одиниць виміру, до свого краху видобуте вугілля вимірювали в пудах і вагонах. Якщо перевести тонни в пуди, то виходить 7,3 мільйона пудів. Таку кількість вугілля видобували не на кожному руднику, а тут «перше вугілля» і стільки відразу! Та й, згідно з документами того часу, загальний видобуток на чотирьох шахтах рудника в 1914 році склав лише 5 110 688 пудів! А добули це вугілля 482 шахтаря, а не 1450.

Привертає увагу ще одне дивне число. 58 970 тонн - це, нібито, видобуток за 1914 рік шахти №3 Новоекономічному рудника (?) Це наводить на думку, що обидва числа є штучними, так як перше рівно в два рази більше іншого. Склавши ці числа і, перевівши суму в пуди, отримаємо 10 787 200 пудів. За 1915 рік чотири шахти Новоекономічного рудника (№1, №2, №3 і №4) добули 10 688 634 пуди. Різниця становить всього 98 тисяч пудів, тобто похибка - 0,9%. Але ... серед чотирьох шахт рудника немає «Центральної», вона стане до ладу через рік! Але і це ще не все. На чотирьох шахтах рудника в 1915 році працювали тільки 1 018 осіб. Ось такий міф заснування шахти «Центральна»,а зним і заснування міста Мирноград, ми розвінчали.