Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Статті > Коротка бесіда з Tasha da Silva

"Коротка бесіда з Tasha da Silva" - оповідання від Admin опубліковано 11.03.2011

Таша да Сілва

Як довго ви пишете?

Насправді, поезію я почала писати ще з 10 років. А на такому рівні, коли те, що написала, сміливо можна дати почитати іншим, – записала лише у 2007 році. До того тривалий час “виписувалася”, працювала над самим способом викладу.

Як ви відчули в собі потяг до творчості?

В голові завжди крутилися якісь ідеї – та я сприймала їх як фантазії. Якось таки виклала їх на папір. Комусь сподобалося – так почала писати. Як такого потягу не відчувала. Просто так я живу – живу, пишучи.

Чи брали ви участь в якихось літературних конкурсах? Можливо, ви можете розповісти якісь історії з цим пов'язані.

Брала. Нераз. В одному здобула друге місце. Та в Україні літ. конкурси – це така невдячна справа. То журі підкуплене, то занадто добре знає потенційну переможницю, то за рахунок конкурсантів піднімає собі самооцінку. Та головне питання – в чиїх інтересах вони взагалі проводяться (?). А що не в інтересах автора, то це зрозуміло зі ставлення до того автора.

Чи видавали ви свої твори? Можливо, у вас є якісь поради авторам, які ще не видали своєї книги.

А в Україні мені взагалі здається неможливим початківцю видати свою книжку бодай в обкладинці, на газетному папері – з максимальною економією на собівартості. Співчуваю собі і тим, хто ще не видавався.

Які у вас творчі плани?

Зараз працюю над сценарієм дитячого фільму. А коли його завершу, то, що робитиму далі, не знаю. Бо після кожного твору – роману, оповідання, чи навіть вірша – з'являється таке відчуття, ніби це останнє, більше нічого не напишу, кінець. Тому вибудовувати творчі плани просто нездатна. Планую тільки хоч якось реалізувати те, що вже написала, донести до читача, щоб знати, що десь хтось хоч інколи має змогу замислитися над тим, над чим вже подумала, що вже відчула я сама.

Як часто ви пишете твори?

Навмисно за стіл не сідаю, і все, що прийде в голову, не записую. Коли є що сказати, тоді й пишу. Зазвичай вірші й оповідання раз, два в місяць пишу, як з'являється якась ідея. А романи – такі глобальні задуми – приходять раз на рік.

Як ви “отримуєте” натхнення для написання творів?

А я не знаю, що це таке – натхнення. Часто я пишу вночі від безсоння. Не можу заснути, і щоб дарма ніч не пролежати, спостерігаючи незмінні стіни й стелю, починаю програвати подумки якісь епізоди. Вони з'являються, ніби картинки – все, що залишається, їх описати.

Що ви хочете побажати українським письменникам у новому році?

Я, як редактор за освітою, ціную ті твори, де письменник вдало поєднує українську літературну мову з українською діалектичною. Та мене просто обурює, коли письменник пише російською, а коли раптом десь трапляється українська (і навіть якщо якийсь герой заговорить українською, то обов'язково суржиком), то її він літерує російськими буквами. Це ганьба. Гордо називати себе українським письменником, а до самої мови виказувати таке меншовартісне ставлення, недопустимо. Я би побажала таким “українським” письменникам поваги до самих себе. Бо так писати, то самого себе не поважати. Та й усім іншим, хто не лише відчуває потребу писати, а й потребу розвивати в Україні мистецтво, літературу, кіно, – побажала би робити це пам'ятаючи, що своїм кожним словом ми творимо нашу культуру. Якою ми її створимо, такою її побачать наші нащадки.

Підтримати автора:


Ваш коментар буде першим!