Слава ЗСУ!

"Випробування почуттів війною" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 10.06.2022

"Випробування почуттів війною"

     До війни у ​​айтішника Сергія була нормальна сім'я дружина Марія, яка працювала в школі вчителькою англійської мови і маленька семирічна донька Ксенія. Але все це в одну мить перекреслило військове вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року. Сергій у перший же день військового вторгнення збройних сил російської федерації на територію України відвіз свою дружину Марію та доньку Ксенію до Польщі, щоб його дружина та донька жили закордоном у безпеці. Сам Сергій не зміг виїхати закордон разом із дружиною та донькою, бо був військовозобов'язаним. Він пішов у Військкомат і спробував записатися до лав ЗСУ, але його на медкомісії забракували за станом здоров'я. Але Сергій не опустив руки, він активно волонтерив допомагаючи українській армії, збираючи гроші на купівлю бронежилетів та тепловізорів для ЗСУ. Йому було дуже важко і фізично і психічно, але Сергія тримала в тонусі думка про те, що зараз його кохана дружина Марія та донька Ксенія живуть в Польщі у безпеці і їх життю нічого не загрожує. Польща у перші дні російсько-української війни активно приймала у себе українських біженців, серед яких було багато жінок та маленьких дітей, забезпечуючи їх тимчасовим безкоштовним житлом та безкоштовними обідами від волонтерів. Польща розраховувала на швидке закінчення російсько-української війни, після чого українські біженці спокійно повернулися б назад до України, але згодом польська влада усвідомила той неприємний факт, що російсько-українська війна триває місяць за місяцем і кінця їй в найближчому майбутньому не видно... Польській владі набридло безкоштовно розміщувати у своїх готелях натовпи українських біженців і безкоштовна "халява" закінчилася. Польська влада стала вимагати від українських біженців, або йти офіційно влаштовуватися на роботу та винаймати житло за власні гроші, або залишати країну. Живучи в тимчасовому житлі в Польщі, Марія познайомилася по Facebook з розведеним молодим поляком Франтішеком Кшеменецьким, який мав свою окрему квартиру в Кракові і разом зі своєю дочкою Ксенією з'їхала з тимчасового житла в його квартиру. Вони швидко стали коханцями і Марія звикнувши до комфортного життя у просторій квартирі в центрі міста стала подумувати про розлучення зі своїм чоловіком Сергієм, який залишився в Україні. Марія стала викладати свої приватні фото з Франтішеком Кшеменецьким зроблені в різних кафе Кракова у своєму Instagram та Facebook і її чоловік Сергій, переглядаючи її фото у соцмережах, глибоко образився невірністю своєї дружини Марії. Донька Ксенія спочатку часто згадувала свого тата Сергія та сумувала за ним, але в школі в Польщі у неї з'явилися нові цікаві друзі і вона стала згадувати про тата все рідше і рідше. Сергій почав писати дружині Марії пости у Facebook та Instagram з проханням одуматися і повернуться назад в Україну, але відповіддю на його прохання була тиша. Через два місяці життя у Польщі Марія написала відповідь чоловікові у Facebook. Сергію, я вирішила почати нове життя зі своєю дочкою Ксенією і вийти знову заміж за Франтішека Кшеменецького і тому подаю документи на розлучення, сподіваюся ти зрозумієш, що я роблю це не тільки заради себе, а й заради майбутнього нашої доньки Ксенії, яка в цьому випадку отримає статус громадянки Польщі, написала Марія своєму чоловікові Сергію. PS. не пиши мені більше у Facebook, всі документи на розлучення я подам онлайн написала у Facebook своєму чоловікові Сергію Марія. Після прочитання цього листа, її чоловік Сергій почав сильно пити і вже не міг зупинитися. Він зовсім покинув волонтерство і весь свій вільний час проводив у сумнівного виду пивних у компанії бомжуватих алкоголіків яким жалівся на своє нещасне життя. Через три тижні після останньої переписки у Facebook із Марією в п'яній бійці в брудній пивній Сергія смертельно поранили ножем і він помер у машині швидкої допомоги не приходячи до тями по дорозі до лікарні.

                              Кінець

Ваш коментар буде першим!