Слава ЗСУ!

- Здається, ні... - обережно відповіла Аліса. - Знаю лише, що іноді неправильно його вживаю, коли пишу завдання з мови. [69]

- Ага! Тоді все ясно! - сказав Капелюшник. З Часом треба поводитися правильно! Бач якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустімо, зараз дев'ята ранку - якраз час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце - і стрілки я-ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.

- Хотів би я, щоб настав час обіду, - тихенько зітхнув Шалений Заєць.

- Звісно, це було б чудово, - задумливо мовила Аліса, - тільки до того часу я ще, мабуть не встигну зголодніти. '

- Мабуть, - погодився Капелюшник. - Але його можна затримати на половині другої й тримати скільки завгодно.

- Так і ви робите? - запитала Аліса.

Капелюшник скрушно похитав головою.

- Аби ж то... Ми з Часом розбили глека ще в березні, якраз перед тим, коли оцей добродій (він показав чайною ложечкою на Шаленого Зайця) ошалів, - на великому королівському концерті. Я мав співати:

Іди, іди, борщику,

Зварю тобі дощику

В олив'янім горщику...

- Знаєш цю пісню?

- Та наче щось таке чула, - відповіла Аліса.

- Там є ще продовження, - і Капелюшник заспівав:

Мені каша, тобі дощ

Щоб періщив густий борщ!

Іди, іди, борщику...

[70]

Тут Сонько стрепенувся і крізь сон заспівав: «Іди-іди-іди-іди-іди...»

Він співав так довго, аж решті чаєпивців довелося його вщипнути, аби він перестав.

- Ну так от, - повів далі Капелюшник, - доспівую я перший куплет, коли це Королева як підскочить та як зарепетує: «Це марнування Часу! Він убиває Час! Відтяти йому голову!»

- Яке дикунство! - вигукнула Аліса.

- І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.

Нараз Алісу осяяв здогад.

- І через те стіл накритий до чаю*? - спитала вона.

- Атож, саме через те, - зітхнув Капелюшник. - У нас завжди пора чаю, нам навіть ніколи помити посуд.

- Виходить, ви просто пересуваєтесь по колу, чи не так? - спитала Аліса.

- Достеменно так, - відповів Капелюшник. - Вип'ємо чашку і пересідаємо до другої.

- А що ви робите, коли доходите до того місця, звідки починали? - ризикнула спитати Аліса.

- Давайте міняти тему! - втрутився, позіхаючи, Шалений Заєць. - Це вже починає набридати. Пропоную: нехай наша панянка розкаже нам казку.

-Боюсь, я не знаю жодної, - збентежилася Аліса.

- Тоді розкаже Сонько! - скрикнули обидва чаєпивці. - Гей, Сонько, прокинься! - І вони ущипнули його відразу з обох боків.

*Це було написано ще до того, як звичай пити чай о п'ятій годині дня став у Англії повсюдним.[71]

Сонько спроквола розплющив очі.

- Я не спав, - озвався він хрипким голосочком. - Я чув, хлопці, кожне ваше слово.

- Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.

- Будь ласка, - підхопила Аліса.

- Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.

- Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.

- І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.

- Мелясу**, - сказав Сонько, хвилину подумавши.

- Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.

- А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...

Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.

- А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.

- Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.

- Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!

- Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.

*Тут обігруються імена сестер Ліддел - Лоріна Шарлотта, Аліса, Матільда. **Меляса - солодка тягуча темна маса, що утворюється при виробленні цукру з буряків.[72]

- Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.

- А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.

- То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.

Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.

- То чому ж вони жили на дні криниці?

Сонько знову трохи подумав і промовив:

- Бо то була мелясна криниця.

- Таких не буває! - сердито сказала Аліса.

- Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.