Слава ЗСУ!

Тут П'ятірка, який тривожно позирав углиб саду, загорлав:

- Королева! Королева! - і всі троє садівників попадали ниць. Почувся тупіт багатьох ніг, і Аліса озирнулася, нетерпляче виглядаючи Королеву.

Першими з'явилися десятеро вояків із піками. Усі вони, як і садівники, були плоскогруді й прямокутні, з руками й ногами по краєчках. За ними - так само в колоні по двоє - крокувало десятеро челядників, розцяцькованих з голови до п'ят бубнами. Далі, побравшись за руки, з веселим підскоком ішли парами королівські діти; їх теж було десятеро, і всі - в чирвових серцях. За дітьми виступали гості, здебільшого королі й королеви, і серед них Аліса впізнала Білого Кролика: він то цокотів щось нервовою скоромовкою, то усміхався, коли говорили інші, і врешті проминув Алісу, не помітивши її. За гостями йшов Чирвовий Валет: на червоній оксамитній подушці він ніс королівську корону. А замикали всю цю пишну процесію КОРОЛЬ і КОРОЛЕВА СЕРДЕЦЬ.

Аліса завагалася: чи не слід і їй упасти ниць, але не пригадувала, щоб хтось колись казав про таке правило під час процесій. [77]

"Та й хто тоді буде на них дивитися, - подумала вона, - коли всі лежатимуть долілиць?"

Тож вона стояла на місці й чекала.

Коли процесія порівнялася з Алісою, всі зупинилися і прикипіли до неї очима.

- Хто це? - грізно спитала Королева.

Чирвовий Валет, до якого вона звернулася, лише осміхнувся і вклонився у відповідь.

- Ідіот! - тріпнула головою Королева, і звернулася до Аліси:

- Як тебе звати, дитино?

- Аліса, ваша величносте, - щонайчемніше відказала Аліса, а про себе додала:

"Зрештою всі вони тільки колода карт. Нічого їх боятися".

- А оце хто? - тицьнула Королева пальцем на садівників, розпростертих навколо трояндового куща.

(Оскільки лежали вони долілиць, то за візерунками на їхніх сорочках годі було розпізнати, хто то - садівники, вояки, двораки, а чи трійко власних Королевиних дітей, - сорочки ж бо в колоді всі однакові.)

- Звідки мені знати? - відповіла Аліса, дивуючись із власної сміливості. - То не мій клопіт.

Королева почервоніла з люті і, хижо блимнувши очима, вереснула;

- Відтяти їй голову! Відтя...

- Дурниці! - твердо промовила Аліса на весь голос, - і Королева затихла.

Король запобігливо торкнув її за рукав:

- Не гарячкуй, моя люба, це ж бо дитина! [78]

Королева сердито обернулася до нього спиною і звеліла Валетові:

- Переверни їх!

Валет обережно перевернув садівників носаком черевика.

- Встати! - вереснула Королева.

Садівники прожогом посхоплювалися і стали кланятися всім підряд - Королю, Королеві, королівським дітям і цілій громаді.

- Годі! Годі! - зарепетувала Королева. - Мені вже світ закрутився! - І, кивнувши на трояндовий кущ, спитала:

- Ви що тут робили?

- З дозволу вашої величності, - покірно пробелькотів Двійка, вклякаючи на одне коліно, - ми старалися...

- Все ясно! - мовила Королева, розглядаючи троянди. - Постинати їм голови!

І процесія рушила далі. Відстали тільки троє вояків, що мали скарати безталанних садівників.

Ті кинулися до Аліси, благаючи її заступитися.

- Не бійтеся, ваші голови будуть на місці, - мовила Аліса і повкидала садівників у найближчий квітковий горщик.

Вояки покрутилися, поникали та й спокійнісінько подалися слідом за всіма.

- Ну як там голови? - крикнула Королева.

- Були, та загули, ваша величносте! - відгукнулися вояки.

- Молодці! - гукнула Королева. - У крокет граєте? [79]

Вояки мовчки звернули погляди на Алісу: питання вочевидь стосувалося її.

- Граю! - гукнула Аліса.

- То гайда з нами! - ревнула Королева.

Й Аліса, чия цікавість була розпалена до краю, пристала до процесії.

- М...м...м... Ох же гарний день сьогодні! - озвався збоку несміливий голос: поруч неї дріботів Білий Кролик і збентежено зазирав їй в обличчя.

- Дуже гарний, - притакнула Аліса. - Герцогині не бачили?

- Т-с-с-с!.. - оглядаючись через плече, занепокоївся Кролик.

Він звівся навшпиньки і шепнув Алісі у вухо:

- Її засуджено до страти.

- За віщо? - поцікавилася Аліса. - Якась змова? шкода?

- Вам шкода? - нашорошився Кролик.

- Ба ні! - сказала Аліса. - Зовсім не шкода. Я спитала: "За віщо?"

- Вона нам'яла Королеві вуха, - промовив Кролик.

Аліса пирснула сміхом.

- Т-с! Т-с! Королева почує!.. - злякано зашепотів він. - Герцогиня, бачте, спізнилася, і Королева сказала...

- Усім на свої місця! - крикнула Королева громовим голосом, і всі підлеглі кинулися врізнобіч, спотикаючись і наштовхуючись одне на одного. За хвилину-другу метушня, одначе, вщухла, і гра почалася. [80]