Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 1984

Під розлогим каштановим деревом,

Я звів тебе, а ти мене,

Там плескають вони, а тут плескаємо ми,

Під розлогим каштановим деревом.

Ці троє чоловіків навіть не поворухнулися. Але коли Вінстон знову поглянув на обличчя-руїну Резерфорда,то він побачив що його очі були вщент повні слізьми. І уперше за весь цей час він зауважив, з якогось роду внутрішнім тремтінням, навіть зараз він не розумів ЧОМУ він здригався, що у обох Ааронсона та Резерфорда зламані носи.


Трохи згодом усю цю трійцю було знову зарештовано. Як з’ясувалося їх було залучено до нових змов відразу ж опісля їх звільнення. На їх другому суді вони зізналися у всіх своїх старих злочинах наново, додавши при цьому цілу веренву нових. Їх було страчено, їх долю було письмово констатовано у історії Партії,як пересторогу для нащадків. Приблизно через п’ять років після цього, у 1973му році, Вінстон розгорнув валик з документами, що щойно ковзнув по пневматичній трубі до його столу і тоді він помітив уривок паперу, що прослизнув з рештою паперів і про який вочевидь забули. Тієї миті коли він розрівняв його, він зрозумів усю значущість його змісту. Це була половина сторінки вирвана з “Часопису” приблизно десятирічної давнини – сторінка була верхньою половиною листа, тому дата на ній збереглася – яка містила фотографію якихось делегатів, що виконували доручення Партії у Нью-Йорку. Відразу ж впадало в око, що у центрі групи були Джонс, Ааронсон та Резерфорд. Їх неможливо було з кимось сплутати, у будь-якому разі їх імена було написано під фотографією.

Вся сіль була у тому, що на обох судах ця трійця зізналася у тому що саме цієї дати вони були на Євразійській землі. Вони вилетіли з таємного аеродрому у Канаді на рандеву десь у Сибіру, та провадили перемовини з членами Євразійського Генерального Штабу, яким вони зрадливо віддали важливі військові таємниці. Ця дата добряче запам’яталася Вінстону тому що вона приходилася на день літнього сонцестояння; але уся ця історія повинна була бути записана на незліченній кількості джерел. Щодо цього можна було зробити лише єдиний можливий висновок : усі ці зізнання були брехнею.

Звісно, це не було аж таким відкриттям. Навіть зараз Вінстон не уявляв собі , що ці люди яких було стерто під час чисток були насправді винні у всіх тих злочинах у яких їх було звинувачено. Але це було конкретним доказом; це було уривком знищеного минулого, неначе викопна кістка яка опинилася не в тому земляному шарі внаслідок чого цілковито зруйнувала усю геологічну теорію. Цього було досить, щоб розпилити Партію на атоми, якщо якимось чином це можна було б оприлюднити та значущість його змісту стала б цілковито відомою.

Він повинен був продовжувати працювати. Як тільки він побачив що це за фотографія, та що вона означає, він відразу ж прикрив її іншим аркушем паперу. На щастя, коли він розгорнув її, вона була догори дригом з точки зору телезахисту.

Він поклав свій нотатник на коліна та відштовхнув свій стілець, щоб бути якомога далі від телезахисту, наскільки це взагалі було можливо. Зберігати своє обличчя безвиразним було не важко, і навіть своє дихання ти міг ретельно контролювати, якщо трохи піднатужитись : але ти не міг контролювати биття свого серця, а телезахист був достатньо вправний щоб вловити це. Він вирішив, що краще почекати десять хвилин, відчуваючи непереборний страх, що ієзуїтськи катував його, перед найменшою незначною дрібничкою – несподіваним протягом, що подує крізь його стіл наприклад – що могла зрадити його. Згодом, не розгортаючи її знову, він вкинув фотографію до душника спогадів разом з якимись непотрібними паперами. Можливо десь за хвилину її буде перетворено на прах.

Це було десять або одинадцять років тому. Сьогодні, можливо, він би зберіг фотографію. Було дуже цікаво, що сам факт того що він тримав її у своїх рукав був дуже важливим навіть зараз, коли знання про власне цю подію зберігалося лише у його пам’яті. Чи контролювала Партія минуле менш сильно, гадав він, через невеличкий шматочок неспростовного доказу, який трапився ЛИШЕ РАЗ?

Але сьогодні, припускаючи що якимось чином вона повстане із праху, ця фотографія може бути не лише доказом. Вже, з того часу як він зробив своє відкриття, Океанія не була у війні з Євразією, і це б мали б бути агенти Східазії на користь яких ці три мертві чоловіки зрадили свою країну. З того часу відбулися ще деякі зміни – дві, три, він не міг згадати як багато. Цілком ймовірно що їх зізнання переписувалися та переписувалися допоки оригінальні факти та дати не лишали по собі ані найменшого змісту. Минуле не просто змінювали, його змінювали безперервно. Що найбільш вражало його та доводило до відчаю, неначе нічне жахіття, так це те, що він ніколи чітко не міг збагнути чому ця потворно-величезна підробка здійснювалася. Безпосередня користь від підробки минулого була очевидною, але головний мотив був незбагнений. Він знову узяв свою ручку з пером та записав :

Попередня
-= 30 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 7.

Останній коментар

OlyaCheryba 09.07.2020

А мені ця книга якось складно читалась, хоча це було варто того. Після прочитання в
голові формується зовсім інше бачення світу. Доречі, я про це розповідала в цьому
відео:
https://www.youtube.com/watch?v=0GJkoJsRkZw&t=1s


Віві 28.11.2017


Хоч і читається легко, важко не звертати увагу на таку кількість граматичних
помилок ( та й не тільки граматичних )


  10.04.2017

Мені сподобалось


Додати коментар