Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

- Підрахували, що протягом цього часу не менше одинадцяти тисяч чоловік пішли на смерть, аби не розбивати яєць з носка.

Мілдред сиділа навпроти нього.

- Що це означає? У цьому немає ніякого сенсу! Бранд-мейстер казав правду!

- Стривай,- відповів Монтег.- Почнемо знову, з самого початку.

 

 

Частина друга РЕШЕТО І ПІСОК Вони читали впродовж цілого довгого дня, а холодний листопадовий дощ падав з неба на принишклий дім. Вони читали в передпокої; вітальня здавалася порожньою й сірою без різнокольорового конфетті на стінах, без фей-єрверків, без жінок у сукнях з золотого серпанку і чоловіків у чорних оксамитових костюмах, які витягали сто-фунтових кроликів зі срібних циліндрів. Вітальня була мертва, Мілдред безтямно поглядала на мовчазні стіни, а Монтег то ходив по кімнаті, то сідав навпочіпки і по кілька разів перечитував яку-небудь сторінку вголос.

- Важко визначити мить народження дружби. Коли по краплині наповнюєш посудину, буває одна, остання, [248] яка переповнює її, й рідина переливається через вінця; отак і серед багатьох добрих вчинків є якийсь, що переповнює серце. Монтег сидів, прислухаючись до дощу.

- Може, саме це й було в дівчини, що жила в сусідньому будинку? Мені так хотілося зрозуміти її.

- Вона мертва. Ради бога, давай поговоримо про когось живого.

Монтег, не глянувши на дружину і весь тремтячи, подався через передпокій до кухні. Там він довго стояв і дививсь у вікно на дощ, який тарабанив у шибки. Погамувавши дрож, він повернувся в сірий морок передпокою і взяв нову книжку.

- Наша улюблена тема: про Себе.- Він скоса поглянув на стіну.- Наша улюблена тема: про Себе.

- Оце я розумію,- мовила Мілдред.

- Але для Кларіс це не була улюблена тема. Вона любила говорити про інших і про мене. Вона перша, хто по-справжньому сподобався мені за багато років. Лише вона одна з усіх, кого я пам\'ятаю, дивилася мені просто в очі, ніби я чогось вартий. - Він підняв з підлоги обидві книжки.- Ці люди давно вмерли, але я знаю: те, що вони написали, так чи інакше стосується Кларіс.

Надворі, під дощем, щось тихо пошкрябало в двері. Монтег укляк. Мілдред перехопило подих, і вона прихилилася до стіни.

- Хтось коло дверей... Чому мовчить гучномовець?

- Я вимкнув його...

За дверима почулося слабке пирхання, сопіння електричної пари. Мілдред засміялася.

- Це усього-на-всього собака! Прогнати його?

- Не ворушись! Сиди!

Тиша. Падає холодний дощ. А з-під замкнених дверей просочується запах блакитних електричних розрядів.

- Повернімося до нашого заняття,- спокійно сказав Монтег.

Мілдред відкинула книжку ногою.

- Книжки - не люди! Ти читаєш, а я дивлюся навколо - і нікого не бачу!

Він поглянув на стіни вітальні: вони були мертві й сірі, наче води океану, який, однак, збуруниться, щойно ввімкнути електронне сонце. [249]

- А от мої родичі - це живі люди. Вони мені щось кажуть, я сміюсь, і вони сміються. А барви!

Попередня
-= 33 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 20.

Останній коментар

  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


anonymous7108 07.07.2015

норм книжка


Додати коментар