Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

- Довіри океан

Колись безмежний був і землю звідусіль

Він обіймав, як пас барвистий, залюбки.

Але тепер мені

Чутні лише плачі й протяглий стогін хвиль,

Що ринуть крізь туман

Під вітру свист назад, назад, сумні,

Розбившись об життєві стрімчаки.

Стільці рипіли. Монтег читав далі:

- Прошу, любове, я

Нам вірність зберегти. Бо цей примарний світ,

Що, як здається нам, цвіте, мов первоцвіт,

Прекрасний і новий, веселками сія -

Насправді це сумна, печальна круговерть,

Нема любові в ній, ні втіх, ні співчуття;

Він - темне поле битв, поразок сум\'яття,

Це бродять втікачі, що пережили смерть,

Де ми - як решта військ, в бою розбитих геть (1).

Місіс Фелпс ридала.

її приятельки дивилися на її сльози, на спотворене гримасою обличчя. Вони сиділи, не насмілюючись доторкнутися до неї, вражені таким незвичайним проявом почуттів. Місіс Фелпс ридала нестямно. Монтег сам був зворушений і приголомшений.

- Тихше, тихше, Кларо,- обізвалася Мілдред,- заспокойся, все гаразд, Кларо! Перестань! Кларо, що з тобою?

- Я... я...- схлипнула та,- не знаю...

Місіс Бауелс підвелась і грізно подивилась на Монтега.

- Бачите? Я ж знала наперед, що так буде! І вийшло на моє! Я завжди казала, що поезія - це сльози, поезія - це самогубства, істерики, погане самопочуття; поезія - це хвороба. Ви злий, містере Монтег, злий, злий!

Ну, а тепер... - прошепотів Фабер.

(1) Автор вірша - англійський поет XIX ст. Метью Арнольд. [273]

Монтег слухняно повернувся, підійшов до каміна і просунув книжку крізь мідну решітку назустріч нетерплячому ВОГНЮ.

- Дурні слова, дурні слова, дурні слова, вони тільки ранять душу,- вела далі місіс Бауелс.- Чому люди прагнуть завдавати біль одне одному? Хіба й без того мало болю в світі? Таж ні, ще треба мучити людей такими нісенітницями!

- Кларо, заспокойся, Кларо! - благала Мілдред, смикаючи місіс Фелпс за руку.- Перестань! Ми зараз ввімкнемо родичів, заспокойся. Візьми себе в руки! Ми сміятимемось і розважатимемось, нам буде добре! Та перестань же плакати, ми зараз влаштуємо бенкет.

- Ні,- відказала місіс Бауелс.- Я йду додому. Захочете відвідати мене й моїх родичів - ласкаво прошу. Але в цьому домі, в цього божевільного пожежника ноги моєї більше не буде!

- Ідіть геть! - спокійно сказав Монтег, дивлячись їй просто в вічі.- Ідіть додому й подумайте про свого першого чоловіка, якого ви покинули, про другого чоловіка, який розбився в реактивному автомобілі, про третього чоловіка, який теж незабаром розтрощить собі голову! Йдіть і подумайте про десятки зроблених вами абортів, про ваші кляті кесареві розтини, про ваших дітей, які вас глибоко ненавидять! Ідіть і подумайте, як це трапилось і чи ви намагалися зробити що-небудь, аби цього не було! Йдіть додому, йдіть! - Він уже кричав.- Ідіть, поки я вас не вдарив і не викинув геть!

Двері грюкнули - гості пішли. Монтег самотньо стояв у холодній тиші вітальні, де стіни нагадували брудний сніг.

Попередня
-= 48 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 20.


Останній коментар

  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


anonymous7108 07.07.2015

норм книжка


Додати коментар