Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

- Монтег, ви ідіот, Монтег, ви несосвітенний дурень! Ну, навіщо ви це зробили?

Монтег не чув, він був далеко звідси, подумки тікав, рятувався, залишивши своє мертве, замащене сажею тіло на поталу цьому божевільному.

Монтег, тікайте! - наполягав Фабер.

Монтег прислухався.

Бітті щосили вдарив його в голову - і Монтег, заточившись, подався назад. Зеленава куля, в якій шепотів і кричав Фаберів голос, випала на доріжку. Бітті, посміхаючись, підняв її, приклав до вуха.

Монтег почув далекий голос:

Монтег, що з вами? Чи все гаразд?

Бітті відняв кульку від вуха і поклав до кишені.

- Он воно що! Значить, тут щось більше, ніж я думав. Я бачив, як ви нахиляєте голову, до чогось прислухаєтесь. Мені спершу здавалося, ніби то черепашка. -Але коли ви раптом порозумнішали, мене це зацікавило. Гаразд, ми вистежимо вашого приятеля, і тоді йому буде непереливки.

- Ні! - скрикнув Монтег.

Він посунув запобіжник вогнемета. Бітті кинув бист-рий погляд на Монтегові пальці; очі його ледь розширилися. Монтег побачив у них подив і сам мимохіть глянув на свої руки - що вони ще наробили. Згодом, пригадуючи минулі події, він ніяк не міг збагнути, що його спонукало вбити - самі руки чи реакція Бітті на їхню поведінку. Лавиною прогуркотіли останні розкоти грому, торкнувшись його слуху, але не свідомості.

Бітті глузливо посміхався.

- Еге ж, це таки спосіб примусити себе слухати. Наставте пістолет на чоловіка - і він вас хоч-не-хоч вислухає. Ну, давайте. Що ви скажете цього разу? Чому ж [286] ви не частуєте мене Шекспіром, ви, жалюгідний вискочню? Твоїх погроз я не боюся, Кассій. Вони, як марний вітер, пролітають мимо, мене-бо захищає честь моя. Здається, так? Ну, мерщій, ви, нікчемний літераторе! Натискайте на спуск! Він ступив до Монтега.

- Ми завжди палили не те, що треба...- тільки й спромігся вимовити Монтег.

- Дайте сюди вогнемет, Гаю,- сказав Бітті. Усмішка застигла на його вустах.

Але за мить він перетворився на вогняний клубок, на ляльку, що стрибала, корчилася, лементувала; в ній не залишилося нічого людського - вогняна куля качалася по лужку, бо Монтег випустив у неї довгий струмінь рідкого полум\'я. Щось засичало, ніби хтось смачно плюнув на розжарену грубку, забулькотіло, запінилося, наче пригорщу солі кинули на величезного чорного равлика, і він перетворився на гидкий слиз, закипівши жовтою піною. Монтег заплющив очі, закричав, він намагався заткнути вуха руками, щоб не чути цих звуків. Бітті підстрибував, падав, знову підводився, підстрибував, знову падав і нарешті скоцюрбився, обм\'як, мов воскова лялька на вогні, й затих.

Два інших пожежники закам\'яніли, мов бовдури.

Монтег, насилу подолавши напад нудоти, наставив на них вогнемет.

- Поверніться!

Вони підкорилися; піт струменів по їхніх посірілих, мов виварене м\'ясо, обличчях; Монтег ударив по голові одного, другого, збив каски, повалив їх один на одного. Вони впали і застигли.

Легкий шерех, мов упав осінній лист.

Попередня
-= 56 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 20.


Останній коментар

  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


anonymous7108 07.07.2015

норм книжка


Додати коментар