Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

Так, у це важко повірити. То був один-єдиний миттєвий порух. Але Монтег бачив змах величезного сталевого кулака, підведеного над далеким містом для удару;

(1) Статус-кво (лат.) - становище, що існувало або існує в якийсь визначений момент. Образно - щось незмінне, застигле. [318]

він знав - зараз почується скрегіт реактивних літаків, який, після всього, скаже: руйнуй, не залишай каменя на камені, загинь. Помри.

Монтег на якусь мить затримав бомби в повітрі, затримав розумом і руками, безпорадно простягнутими до них. Тікайте! - кричав він до Фабера. Тікайте! - кричав до Кларіс. Рятуйся, тікай звідти! - кричав до Мілд-ред. Та раптом пригадав: Кларіс мертва. А Фабер поїхав з міста - десь глибокими міжгір\'ями мчить по країні автобус від одних руїн до інших. Хоч руйнування ще не почалось, але воно висіло в повітрі, воно неминуче. Перш ніж автобус пробіжить ще п\'ятдесят ярдів по шосе, місто, куди він поспішає, перестане існувати, а місто, звідки він їде, перетвориться зі столиці на величезну купу сміття. А Мілдред?.. Рятуйся, тікай!

На якусь частку секунди, поки ще бомби висіли в повітрі на відстані ярда, фута, дюйма від даху готелю, в одній з кімнат він побачив Мілдред. Вона, нахилившись уперед, вдивлялась у миготливі кольорові стіни, з яких до неї говорили, говорили, говорили родичі; вони торохтіли, патякали, називали її на ймення, всміхалися до неї й нічого не казали про бомбу, що повисла над готелем,- ось уже півдюйма, чверть дюйма... Мілдред жадібно вдивлялась у стіни, наче шукала там відгадку своїх тривожних безсонних ночей. Вона стривожено, неспокійно тяглася до стін, мов прагнула пірнути в цю барвисту круговерть, зануритися в неї, потонути в її щасливій яскравості. Впала перша бомба. - Мілдред!

Може,- та чи знатиме хто про це?- може, величезні радіо- й телевізійні станції з їхніми променистими кольорами, грою світла, порожньою балаканиною найперші підуть у небуття?

Монтег, падаючи долілиць, побачив, відчув,- чи йому здалося, що бачить, відчуває? - як у кімнаті Мілдред погасли стіни, як вони з чарівного кристала перетворилися на звичайне дзеркало; він почув, як Мілдред закричала, бо тієї мільйонної частки секунди, що їй залишилося жити, побачила на стінах відбиток свого обличчя; воно жахало своєю порожнечею; самотнє в порожній кімнаті, пожирало очима само себе. Вона зрозуміла, нарешті, що [319] це її власне обличчя, і швидко глянула на стелю, і тієї ям миті весь готель завалився, впав на неї і разом з тов-Я нами цегли, металу, тиньку й дерева потяг її вниз, на голови інших людей, а потім разом з ними - нижче нижче, до самого підвалу, де могутній вибух безглуздаИ розправився з усіма, раз і назавжди.

- Я пригадав! - Монтег вчепився в землю.- Пригадав! Чікаго! Це було в Чікаго, давно-давно. Міллі і  Ось де ми зустрілися! Тепер пам\'ятаю. В Чікаго. Давй давно.

Оглушливий вибух струсонув повітря. Вибухова хвиляиі прокотилася над річкою, перекинула людей, наче камішщ доміно, збурила річку водяними смерчами, здійнялаЯ стовп куряви і, застогнавши у кронах дерев, помчала далі, на південь. Монтег ще сильніше притиснувся до землям ніби хотів урости в неї, і міцно заплющив очі. Тільки мить розплющивши їх, побачив, що місто злетіло в по-Я вітря. Бомби й місто помінялися місцями. Ще одна неймовірна мить - і нове, невпізнанне місто, з незвичайної високими будівлями, яких ніколи не було, про які ніколиЦ не мріяв і яких ніколи не зводив жоден будівничий, з будинками, що їх створили бризки розпорошеного бетону та виблиски роздробленого металу, в плутанині уламків, де двері стали вікнами, а покрівлі - підмурівками, сяючи мільйонами кольорів, наче лавина, що здійнялася вгору, замість спадати вниз,- це місто, мов химерна фреска, застигло в повітрі, перекинулось і впало на землю.

Попередня
-= 76 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 20.

Останній коментар

  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


anonymous7108 07.07.2015

норм книжка


Додати коментар