Слава ЗСУ!

Пізніше Євка вирішила розмножити на ксероксі цей листок дня. Однаково фраза про візин і втому універсальна. Світ смердів, і Євка з того реготала. Даня жив лише на листах без зворотку. Він був занадто легким, щоб присилати відповіді. Він був лише пунктом В. Повернення в пункт А в Євчиній задачі не передбачалось. Її тішила безсюжетність і лесбійські сни. Її лякали нічні крики під вікнами і лесбійські сни. Вона ненавиділа жінок і дітей, бо сама була жінкою і дитиною водночас. Нероблена робота муляла між ногами і під грудями, температура ненависті сягала подвійної норми.

Який, до сраки, звіт «по практиці»! Євці ламало руки і нудило — вертольоти (це слово їх і не снилося б написати) літали й літали, ніяк не бажаючи зупинитися. Ще б пак — вирішити спробувати ледь не всю можливу наркоту за один вечір. А чом би й ні: «Я вже достатньо свідома, мені не 16, просто отруюсь разок і спостерігатиму всі наявні процеси в організмі... Як же можна виступати проти наркотиків, навіть не спробувавши їх дію?» Вінт не погріб. Людської дискотеки у місті Д. не виявилось. Здавалося, що вони впятьох (після вінта, маріхуани і чорт зна скількох пляшок пива) десь із тиждень валанцаються нічними вулицями під крижаним вітром чомусь південного міста. «Давайте візьмемо ще шмалі і підемо в сауну!» — запропонувала Євка. Ексгібіціонізм брав усе до рук.
...Банани астудітє і пасиптє сахарнай пудрай, - облизувалась тьотька по радіо...
«А що, давайте... І так уже кругом пізно... Дискотека — гівно, якого хєра в суботу «Плотина» не працює?..»
Ну, а потім ще пробували поїхати в сусідній обласний центр, потім — до моря і назад, ще пізніше — на ще якусь дискотеку, а в результаті пішли забирати пяного друга з гральних автоматів. Друг Драгер зірвав джек пот і з автоматів забиратись не хотів. Всі впятьох його довго увіщували і гладили по голові. Драгер поривався всіх убити, але сказав, що любить Євку і таки пішов додому. Правда, його похід супроводжувався віддиранням Драгера від кожних наступних автоматів. І все те зверху смачно поливалось пивом. Найсвіжішим, ще не звареним, завтрашнім ранковим пивом міста Д. — І чьо у нас такой дурной горад? — зітхав Микола.
У нас такий самий, - заспокоювала його Євка. — Живеш собі, звикаєш... Клуби — гівно, народ — убитий, ну, хіба що якась вечірка зрідка трапиться, або робота журналістська змусить піти-писнути щось.
«Нє вєрь таму, кто гаваріт «Вихада нєт...» — то також нило радіо.
«Чорт забирай, воно краде думки!» — думала про нього Євка. Хоча її думки були зараз доступніші і легші до брання за шльондру з молодим задом і старим передом. Така в них вчора просила вогню. «Оле Лукойє...» — пробубніла Євка. — «Ненавиджу Скандинавію... А може, і люблю».
Ех, паті. Вечірка, так би мовити. «Sorry, baby, I'm terribly smoked...» — ці слова Євка носила в голові вже от який день, збираючись надіслати листа у Берлін. Їй чомусь то ніяк не вдавалося, і вона вже слабо вірила в існування Інтернету як глобальної мережі. Вона просто лежала на спині і відчувала свої капіляри, невпинний рух крові по них, і думала: «Ну от вона, от — ця глобальна мережа. Коли я помру — не стане ніякого Інтернету. А помирати треба разом з Даньою...» І вона написала йому трикутну записку, що її заклала під подушку: «Сподіваюсь, ми помремо так, як кінчаємо — РАЗОМ». О, то був цілий ритуал — залишати Дані під подушкою якісь шматки паперу зі шматками думок.
ХХДДЖ — Характерний Хід Для Даного Жанру. Євку це втомлювало. Вона не бачила зв'язків між частинами, вона й не намагалась їх підібрати — незв'язане тіло видавалось більш пластичним. Як і незв'язаний текст. Береш собі і переставляєш частини, як тобі заманеться. Нічого нового, зате не втомлюєшся із запам'ятовуванням.
«Хто я така, і що я про це думаю.» — Євка ставила крапки і нюхала свої пальці. Вони щоразу пахли по-різному, в залежності від крапки: то сушеними грибами, то теплими яблуками, то громадським виходком — ненавистю Євчиного життя, то просто Даниним милом. По радіо була одна зараза, - так хтось, здається, вже співав, - а за вікном самі протяги і плани, плани, плани... Євка ніяк не могла почати писати свою наукову роботу — все, як завжди, на останню добу. Вся робота за місяць. Кілька безсонних ночей - і наркотики здаються смішнішими за безалкогольне пиво.

Євка присіла над діркою громадського туалету. Євровідремонтованою діркою. Вона простягнула долоню, щоб відчути тепло випаровування власної сечі. «О так, приємне з корисним. Листа почитаю пізніше...» Їй прийшов товстенний лист від коханця з Берліну. Ще один лист від іще одного коханця. «Ех, Білявчику... Ще одна твоя іпостась...» Євці не хотілося підводитись — у калюжі сечі відбивався світильник денного світла. «Зовсім як вікно готичного храму...» — милувалась Євка.
...Коханець надіслав кілька чорно-білих еротичних фоток і книжку Ернста Яндла «Sprechblasen».
Sprechblasen... Напередодні Євка написала:

Die Gesichstzuge