Слава ЗСУ!

Сем виліз на палубу поблювати, але у нього нічого не вийшло. Настала ніч, до дивацтва тиха, якої давно вже не бувало. Море було чорним і гладким, як скло. Веслярі відпочивали на веслах, двоє троє поснули сидячи. Вітер дув у вітрила. На півночі показалися зірки, а серед них червоний блукач, якого здичавілі називають Злодієм. Ось вона , моя зірка , гірко думав Сем. Це я допоміг вибрати Джона лордом командувачем , привів я до нього Ліллі з дитиною. Немає на світі щасливих кінців.

- Смертоносний! - Дареон підійшов до нього, не бачачи, як йому боляче. - Нарешті гарна ніч. Дивись, зірки. Може, навіть місяць здасться. Здається, найгірше позаду.

- Ні. - Сем витер ніс і показав товстим пальцем на південь, у морок. - Дивись. - Якраз у цю мить там блиснула блискавка, беззвучно, але сліпуче яскраво. Спалах освітив громади хмар, заслонивших півнеба, - червоних, пурпурних, жовтих. - Найгірше ще попереду. Щасливих кінців не буває.

- Боги справедливі, - засміявся Дареон. - Ну й боягуз ти, Смертоносний.

ДЖЕЙМІ

Лорд Тайвін Ланістер в'їхав у це місто верхи, в червоних обладунках, що виблискують золотом і дорогими каменями, - а залишив його у високій возі, задрапірованому багряним полотнищами його знамен, у супроводі шести Мовчазних Сестер.

Похоронний кортеж виїхав з Королівської Гавані через Ворота Богів, які були ширші і розкішніші Левових. Джеймі залишився незадоволений цим вибором. Батько був левом, цього ніхто не міг заперечувати, але навіть лорд Тайвін ніколи не оголошував себе богом.

Візок оточувала почесна варта з п'ятдесяти лицарів з багряним вимпелами на списах. Слідом їхали західні лорди. Джеймі, слідуючи риссю в голові колони, бачив їх тріпотівші на вітрі знамена - вепрів, жуків, борсуків, зелену стрілу, червоного вола, схрещені алебарди і списи, дикого кота, суницю, рукав з розтрубом, чотири сонячних диска.

На лорді Браксі блідо сірий дублет з срібною парчею в прорізах, на грудях приколений аметистовий єдиноріг. Лорд Джаст одягнений у чорні сталеві обладунки з інкрустацією з трьох золотих левиних голів. Якщо подивитися на нього, то чутки про його смерть не занадто перебільшені - рани і тюремне ув'язнення перетворили його в тінь себе колишнього. Лорд Банфорт переніс битву набагато вдаліше, хоч зараз знову на війну. Пламм в пурпурі, Престер в горностаї, Морленд в рудих та зелених тонах... але плащі на всіх однакові, з червоного шовку, в честь людини, яку вони проводжають в останню путь.

За лордами йшли сто арбалетників і триста латників, теж в червоних плащах. Джеймі в своєму білому, в лускатій білій броні, здавався самому собі недоречною серед цього червоного потоку.

Розмова з дядьком не поліпшила його самопочуття.

- Лорд командувач, - сказав сір Киван, коли Джеймі під'їхав до нього. - У її величності є якісь розпорядження, що стосуються мене?

- Я тут не заради Серсеї. - Позаду них повільно, розмірено забив барабан. Помер , як ніби сповіщав він, помер , помер. - Я приїхав, щоб попрощатися. Він мій батько.

- І її теж.

- Я не Серсея. У мене є борода і немає грудей. Якщо ти все ще плутаєш нас, дядечко, порахуй мої руки. У Серсеї їх дві.

- Насміхатися ви обидва здатні. Позбавте мене від своїх жартів, сір. Я не розташований вислуховувати їх.

- Як скажеш. - Все йшло не так гладко, як Джеймі сподівався. - Серсея, не сумніваюся, сама попросила мене проводити вас, але у неї багато інших невідкладних справ.

- Як і у всіх нас, - пирхнув сір Киван. - Як там твій король поживає?

- Непогано, - примирливо відповів Джеймі, розчувши в дядьковому тоні докір. - Зараз при ньому знаходиться Бейлон Сванн, гідний і хоробрий лицар.

- Раніше, коли мова заходила про білих гвардійців, це розумілося само собою.

Ми не вибираємо собі братів , подумав Джеймі. Будь мені дозволено самому підбирати людей , Королівська Гвардія повернула б собі колишню славу. Але в устах чоловіка, відомого всій країні як Царевбивця, людини з лайном замість честі, це прозвучало б порожньою похвалою. Нехай все залишається як є - він приїхав не для того, щоб сперечатися з дядьком.

- Сір, - сказав він, - вам слід примиритися з Серсеєю.

- Хіба між нами війна? Вперше чую.

- Незгода між двома Ланістерами тільки на руку ворогам нашаго будинку.

- Якщо існує незгода, то не з моєї вини. Серсея бажає правити країною - що ж, чудово. Я прошу одного: залишити мене в спокої. Моє місце в Даррі, поруч з сином. Замок потрібно відбудувати, землі засіяти і забезпечити їм захист. З ласки твоєї сестри мені більше і нема чим зайняти свій час, - з гірким сміхом додав сір Киван. - З тим же успіхом можна влаштовувати весілля Ланселя. Його наречена вже втрачає терпіння, чекаючи нас в Даррі.