Слава ЗСУ!

- Ну а сір Терренс Тойн?

- Він спав з коханкою короля і помер злою смертю. Мораль така: якщо носиш білі бриджі, зав'язуй їх тугіше.

- Джайлс Сірий Плащ? Оривел Розкрита Долоня?

- Джайлс був зрадником, Оривел - боягузом. Вони зганьбили плащ, який носили. До чого ви ведете, мілорд?

- Ні до чого. Не шукайте образи там, де її немає, сер. Як щодо Довгого Тома Костейна?

Лорас потряс головою.

- Він прослужив у Королівської Гвардії шістдесят років.

- Коли це? Я жодного разу...

- Сір Доннел Синедільський ?

- Це ім'я я, здається, чув, але...

- Аддісон Хілл? Мікаель Мертинс, Білий Пугач? Джеффори Норкросс, прозваний Нездаючимся? Червоний Роберт Флауерс? Що ви можете сказати мені про них?

- Флауерс - ім'я байстрюка. І Хілл теж.

- А між тим обидва вони в свій час командували Королівською Гвардією. Все це записано в книзі. Є в ній і Роланд Дарк - до мене таких молодих лицарів у Королівської Гвардії ще не було. Свій плащ він отримав на полі битви і загинув через годину.

- Як видно, воїн він був не з важливих.

- Не скажіть. Він загинув, захищаючи свого короля. Білий плащ носили багато відважних лицарів, і майже всі вони нині забуті.

- Значить, вони і не заслуговували іншого. Героїв, кращих із найкращих, будуть пам'ятати завжди.

- І лиходіїв теж. - Дивись , про когось з нас і складуть пісню , подумав Джеймі. - А також тих, у кого є щось і від героя, і від лиходія. Зразок нього. - Він постукав по розкритій сторінці.

- Про кого це ви? - Сір Лорас витягнув шию. - Десять чорних кружечків на червоному полі. Не знаю такого герба.

- Він належав Кристону Колю, який служив при Візерисі Першому і Ейєгоне Другому. - Джеймі закрив Білу Книгу. - На прізвисько Свавільний.

СЕРСЕЯ

Це ж треба жалюгідні людці, королева думала, дивлячись на трьох осіб, схиливших перед нею коліна. Кому тільки не посміхається щастя.

- Ваша величносте, - тихо промовив Квиберн, - мала рада...

- Рада почекає. Вони будуть тільки раді, почувши від мене про смерть зрадника. - Далеко дзвони Септи Бейєлора видзвонювали свою скорботну пісню. По тобі , Тіріон , дзвони не будуть дзвонити. Я обмакну твою потворну голову в смолу , а кволе тільце кину собакам. - Встаньте, - сказала Серсея майбутнім лордам, - і покажіть, що принесли.

Вони піднялися, обірвані і потворні. В одного чиряк на шиї, і всі вони не милися щонайменше півроку. Думка про те, що такий непотріб може зробитися лордами, забавляла Серсею. На бенкетах їх можна буде саджати поруч з Маргері. Головний розв'язав шкіряний мішок, запустив туди руку, і приймальний зал королеви тут же наповнився запахом мертвечини. Голова витягнута з мішка, позеленіла і кишіла черв'яками. Пахне , як від батька. Доркас затиснула рот, Джаселину знудило, але королева навіть не скривилася.

- Ви вбили не того карлика, - вимовила вона нарешті виразно і зі злістю.

- Як не того, - насмілився подати голос один халамидник. - Безперечно він. Підгнив лише дещицю.

- І новий ніс собі відростив, - зауважила Серсея, - та ще який здоровенний. Тіріон позбувся носа в битві.

Троє дурнів перезирнулися.

- Про це ми знати не знали, - сказав пред'явник голови. - Дивимося, карлик йде, ну і...

- Він сказав, що він горобець, - втрутився дурень, - а ти говориш - бреше він, мовляв. - Це було звернено до третього.

І заради цих скоморохів я змушую чекати свою малу раду, з гнівом подумала королева.

- Ви даремно витратили свій час і вбили невинну. Вам самим слід було б відрубати голови. - Але якщо вона це зробить, інші можуть злякатися, і Біс вислизне. Краще спорудити піраміду з голів мертвих карликів, ніж дати такому статися. - Геть з моїх очей.

- З дозволу вашої величності, - сказав той, що з чірьем. - Прощення просимо.

- А голову залишити? - запитав той, хто тримав її.

- Віддайте її сіру Меррину. Так ні ж, у мішок сховай, недоумок. Виведіть їх, сір Осмунд.

Трант виніс голову, Кеттлблек випровадив голодранців. Лише сніданок Джаселини, що залишився на підлозі, свідчив про те, що вони тут побували.

- Приберіть це зараз же, - наказала їй королева. Ця голова - вже третя, і вона принаймні дійсно належала карликові. Попередню зняли з якоїсь потворної дитини.

- Не переймайтеся, карлика неодмінно знайдуть, - запевнив її, повернувшись, сір Осмунд. - І тоді йому настане кінець.

Чи настане? Минулої ночі Серсеї приснилася стара з жовнами на щоках і каркаючим голосом. У Ланніспорті всі звали її Маггі Жабою. Знай батько , що вона мені сказала , він вирвав би їй язика. Але я нікому не говорила про це , нікому , навіть Джеймі. Мелара вирішила , що якщо ми промовчимо про її пророкування , то і самі з часом забудемо його. А забуті пророцтва не мають ніякої сили.