Слава ЗСУ!

- У Харренхоллі, якщо живий ще. Його взяв у полон Григор Кліган. - Гора, як відомо, поводився з полоненими круто, навіть якщо йому обіцяли хороший викуп. - Якщо він мертвий, треба буде, гадаю, послати лорду Мандерлі голови тих, хто вбив його, з нашими щирими вибаченнями. - Якщо принцу Дорнійському досить однієї голови, то товстун північанин в тюленячих шкурах як небудь задовольниться цілим мішком.

- Але лорд Станіс, ймовірно, теж спробує укласти союз з Білою Гаванню? - сказав Піцель.

- Намагався. Лорд Мандерлі відповідав схильно і переслав його листи нам. Станіс вимагає мечі і срібло Білої Гавані, а що натомість? Нічого. - Треба б поставити свічку незнаному богові за те, що прибрав Ренлі, а не Станіса. Якби сталося інакше, Серсеї жилося б набагато важче. - Нині вранці прилетів ще один птах. Станіс надіслав у Білу Гавань свого цибульного контрабандиста, щоб той вів переговори від його імені. Мандерлі його засадив у в'язницю і запитує, як з ним вчинити.

- Нехай відправить його до нас для допиту, - запропонував Меррівезер. - Ця людина знає багато цінних речей.

- Краще його вбити, - сказав Квиберн. - Його смерть послужить уроком Півночі - нехай бачать, яка доля чекає зрадників.

- Згодна, - мовила королева. - Я вже доручила лорду Мандерлі відрубати йому голову. Тоді союз між Станнісом і Білою Гаванню втратить всяку ймовірність.

- Станісу знадобиться новий правиця, - посміхнувся Аурин. - Може, цього разу це буде ріповий лицар?

- Ріповий? - здивувався сір Харіс. - Хто такий? Я не чув.

Уотерс у відповідь лише звів очі до стелі.

- А раптом лорд Мандерлі відмовиться це зробити? - висловив сумнів Меррівезер.

- Не посміє. Голова цибульного лицаря - це монета, яку він сподівається викупити життя свого сина, - посміхнулася Серсея. - Старий дурень був, мабуть, по своєму відданий Старкам, але тепер, коли всі вовки винищені...

- Ваша величність забуває про леді Сансу, - сказав Піцель.

- О ні, я прекрасно пам'ятаю, - наїжачилася королева. - Замість того щоб кинути її до темниці як дочку зрадника, я ввела це вовче поріддя в нашу сім'ю. Вона ділила зі мною зал і вогнище, грала з моїми дітьми. Я годувала її, одягала, намагалася чогось вчити, і чим же вона відплатила мені за мою доброту? Допомогла Бісу вбити мого сина. Коли ми знайдемо карлика, то знайдемо і її. І обіцяю вам, що перед смертю вона буде довго співати, благаючи Невідомого про поцілунок.

Незручне мовчання, наступивше після її слів, розлютило Серсею. язики вони, чи що, всі проковтнули? І на що їй, власне, потрібна ця рада?

- У всякому разі, - продовжувала вона, - молодша дочка лорда Еддарда знаходиться у лорда Болтона і буде видана за його сина Рамсі, як тільки впаде Рів Кейлин. - Поки дівчина буде добре грати свою роль і виправдовувати домагання Болтонів на Вінтерфелл, вони не стануть особливо докопуватися, справжня це Старк або донька стюарда, яку їм підсунув Мізинець. - Якщо Півночі неодмінно потрібен хтось з Старків, нехай отримують. - Серсея знову підставила Меррівезеру винну чашу. - А ось на Стіні справи не такі гарні. Брати Нічної Варти зовсім рехнулись і вибрали Старкового байстрюка своїм лордом командувачем.

- Так... правда, він зветься не Старк, а Сноу, - зітхнув Піцель.

- Я бачила його в Вінтерфеллі, - згадала королева, - хоча Старки намагалися забрати хлопця з очей геть. Він дуже схожий на батька. - Побічні нащадки Роберта теж на нього схожі, але він хоча б не тягнув їх до себе додому. Після злощасного випадку з кішкою він заговорив про те, щоб привезти до двору свою незаконну дочку. «Роби як хочеш, - сказала йому Серсея, - але знай, що місто - нездорове місце для підростаючої дівчинки». Синяк, якого коштували їй ці слова, важко було приховувати від Джеймі, але ні про яку доньку розмова більше не заходила. Не будь Кейтлін Таллі такою мишею, вона придушила б Джона Сноу ще в колисці. Тепер ця брудна робота належить їй, Серсеї. - Сноу успадкував від лорда Еддарда схильність до зради, - сказала вона. - Батько хотів вручити Станісу державу, син роздає йому землі і замки.

- Нічний Варту зобов'язується не брати участь у війнах Семи Королівств, - нагадав раді Піцель. - Вже кілька тисяч років чорні брати дотримуються цієї традиції.

- До теперішнього часу. У своєму листі до нас байстрюк підтверджує, що Варту нічиєї сторони не дотримується, але справи його викривають брехливість цих слів. Він дає притулок і їжу Станісу, маючи при цьому нахабство просити у нас людей і зброї.

- Нечувано! - вигукнув лорд Меррівезер. - Не можна допустити, щоб Нічна Варта приєдналася до Станіса.