Слава ЗСУ!

Не будь Серсея так щаслива в той пам'ятний день, вона нізащо не наважилася б зайти до намету Маггі Жаби. На цей подвиг її штовхнуло бажання довести Жанеї і Меларі, що левиці нічого не бояться. Та й з якого дива майбутній королеві боятися якоїсь потворної баби? Лише тепер, ціле життя тому, Серсея покривалася гусячою шкірою, згадуючи її передбачення. Жанея втекла з шатра з вереском, але Серсея з Меларою залишилися. Вони дали чаклунці скуштувати їх крові і посміялися над її дурними пророцтвами. Всі вони представлялися їм сущою нісенітницею. Вона все одно буде дружиною принца Рейєгара, що б там не говорила стара відьма. Так обіцяв їй батько, а слово Тайвіна Ланістера - золото. До кінця турніру вона перестала сміятися. Не було ні заключного бенкету, ні оголошення про заручини, а король і її батько обмінювалися холодними поглядами. Коли Ейєрис з сином і всіми своїми лицарями відбув в Королівську Гавань, Серсея в сльозах, нічого не розуміючи, кинулася до тітки. «Твій батько запропонував королю цей шлюб, - сказала леді Дженна, - але король і слухати не захотів. «Ти самий тямущий з моїх слуг, Тайвін, - сказав Ейєрис, - але хто ж стане одружувати свого спадкоємця на дочці свого слуги?» Витри сльози, малятко. Де це бачено, щоб леви плакали? Батько знайде для тебе іншого чоловіка, ще краще Рейєгара».

Неправда , тітка. Батько зіпсував мені життя , а тепер Джеймі робить те ж саме. Замість Рейєгара батько нав'язав мені Роберта , і передбачення Маггі зацвіло пишною отруйною квіткою. Якби я вийшла за Рейєгара , як визначили боги , він і не глянув би на ту вовчицю. Він і тепер був би нашим королем , а я його королевою і матір'ю його синів.

Серсея так і не пробачила Роберту його смерті.

Леви взагалі не схильні прощати, що скоро дізнається на собі сір Брон Чорноводний.

БРІЄНА

Хіль Хант наполіг, щоб вони взяли голови.

- Тарлі виставить їх на стіні, - заявив він.

- У нас немає дьогтю, - заперечила Брієна. - Вони згниють по дорозі. Залиште їх тут. - Їй не хотілося їхати через зелений сутінок соснового бору з головами вбитих нею людей.

Але Хант, не послухавши її, сам відрубав мерцям голови, зв'язав їх разом за волосся і повісив собі на сідло. Брієна вдавала, ніби не помічає їх, але часом, особливо вночі, вона відчувала на собі погляди їх мертвих очей, а одного разу їй приснилося, що вони перешіптуються.

Роздвоєний Кіготь проводжав їх вогкістю і холодом. Якщо дощ не йшов, то збирався піти. Подорожні ніяк не могли зігрітися і з великим трудом відшукували сухі дрова для багаття.

Коли вони досягли воріт Дівочого Ставка, їх супроводжували полчища мух. Шагвеллу ворона виклювала очі, Піг і Тимеон кишіли червяками. Брієна і Подрик пристосувалися їхати в ста ярдах попереду, щоб не дихати цією мерзотою, сір Хіль робив вигляд, що втратив нюх геть. «Закопайте їх», - вмовляла його Брієна на кожному нічлігу, але він уперся на своєму. Скаже, мабуть, лорду Рендиллу, що це він убив усіх трьох, думала вона, - але лицар, до честі своєї, нічого такого не зробив.

- Заїка зброєносець кинув камінь, - повідав він Тарлі у дворі замку Моутона. Голови вже передали сержантові, який розпорядився почистити їх, вмочити в дьоготь і поставити над воротами. - Решта - справа рук жінки.

- Усі троє? - недовірливо промовив лорд.

- Вона так билася, що і шістьох б прикінчила.

- А дівчину Старк ви знайшли? - запитав Тарлі Брієну.

- Ні, мілорд.

- Замість цього ви вбили кількох щурів. Як вам це сподобалося?

- Зовсім не сподобалося, мілорд.

- Шкода. Однак смак крові ви звідали і довели все, що хотіли довести собі та іншим. Пора вам зняти цю кольчугу і одягнутися як личить. В порті стоять кораблі, і один з них повинен зайти на Тарт. Я вас посаджу на нього.

- Дякую вам, мілорд. Не треба.

Обличчя лорда Тарлі казало, що йому дуже хочеться застромити її власну голову поруч з головами Тимеона, Піга і Шагвелла.

- Ви маєте намір наполягати на своєму безумстві?

- Я маю намір знайти леді Сансу.

- Я бачив, як вона билася з цими Скоморохами, ваша милість, - вставив сір Хіль. - Вона сильніша за багатьох чоловіків і так проворна, що...

- Це заслуга її меча, - гаркнув лорд. - Валірійська сталь завжди надасть себе. Сильніше багатьох чоловіків, говорите? Згоден. Не мені заперечувати, що це створіння - помилка природи.

Він і йому подібні засудять мене завжди , що б я не зробила , вирішила Брієна.

- Є ймовірність, мілорд, що Сандор Кліган знає щось про долю дівчини. Якщо б я змогла його розшукати...

- Кліган подався в розбійники. Одні кажуть, що він в зграї Беріка Дондарріона, інші - що ні. Знай я, де вони ховаються, я сам би випустив їм кишки і спалив падаль. Ми вішаємо розбійників дюжинами, але ватажки досі вислизають від нас. Кліган, Дондарріон, а тепер ще й Безсердечна - як ви думаєте знайти їх, якщо це навіть мені не під силу?